Режисер криворізького театру ляльок Ірина Рожкова впевнена, що поява ляльки у світі людей можливо не овіяна магією, але творчою загадкою та інтригою завжди. За дверями з написом “Художній цех” у криворізькому театрі народжується казка та її персонажі, які потім радують маленьких глядачів на сцені. Ляльки, створені талановитими руками майстринь, покликані не лише розважати малечу, але й навчити її головним життєвим цінностям: доброті, повазі до інших, щирій дружбі та чесності. Вчителі навчають цьому у школі, батьки вдома, а театр теж робить свій внесок у розвиток духовності маленької людини. Далі на ikryvorizhets.
Чому ляльковий театр не завжди для дітей та як народжуються ляльки?
Оформлювач ігрових ляльок у криворізькому театрі Тетяна Пантелеєва провела у майстерні майже все своє життя, створюючи цікавих персонажів власноруч. Майстриня розповіла, що перед початком роботи над лялькою, вона з колегами читає сценарій і визначає вікову категорію. Для дітей дошкільного віку ляльки великих розмірів на сцені не підходять, адже можуть налякати малечу. Був випадок, коли під час вистави малюк почав плакати на руках у мами, тому що дуже злякався величезного лялькового курчати.
Тетяна Пантелеєва впевнена, що не завжди ляльковий театр це щось несерйозне і виключно для дітей. У криворізькому театрі відбувалася вистава “Чорна людина”, у якій йшлося про сталінські репресії, терор українців, а у кульмінації Сталін встав з труни. Ця моторошна вистава якраз і була розрахована на аудиторію віком від 18 років. Також у театрі є ляльки, які пародують Брежнева, Машу Распутіну та інших – суто тих персонажів, яких “зрозуміють” на сцені тільки дорослі.
Проте, ляльковий театр для дорослих – це скоріше виключення, ніж правило. Найчастіше театр ляльок відвідують маленькі криворіжці і дуже хибним буде твердження, що це “легке” мистецтво. Діти є непідкупними критиками і їх можна або щиро зацікавити, або їхня непосидючість не дасть їм додивитися виставу до кінця.
У процесі підбору характерів персонажів у творчому колективі театру завжди відбуваються палкі суперечки. Завжди перед майстринями стоїть непросте завдання – створити унікальний, але водночас неповторний образ персонажа. Іноді потрібна нескінченна кількість спроб, поки не з’явиться “той самий” варінт. Тетяна Пантелеєва поділилася, що у неї є свій власний спосіб перевірити, чи є у ляльки “душа”. Якщо актор при знайомстві з лялькою, яка ще навіть до кінця не готова, починає з нею грати і вживатися у роль, то мета створити щось особливе досягнута.
Смішні та не дуже випадки на сцені
Криворожанка розповіла, що театр, у якому вона вже стільки років працює, може навіть мати власний рейтинг казусних, смішних та навіть страшних історій.
Найстрашніша історія трапилася у антракті “Чорної людини”. Одному із працівників театру було доручено підготувати за кулісами реквізит – майже справжню труну. Асистент підготував труну набагато раніше, ніж треба, і щоб не заважати акторам, вирішив трохи полежати там, адже у труні була м’яка подушка і кришка закривала яскраве світло. Перед початком другої дії зал ледь не посивів від страху, адже за кулісами пролунав жахливий крик. Виявилося, що артисти вирішили самостійно перенести труну на сцену, а працівник, який заснув там, почав голосно лаятися. Публіка сприйняла крики як хід режисера, щоб створити більш моторошну атмосферу.
Ще один кумедний, але неприємний випадок стався з одним із артистів. На репетиціях він жалівся на занадто маленький розмір взуття, тому для нього замовили нову пару, яка прийшла відразу перед прем’єрою. Артист навіть не встиг її поміряти, а потім виявилося, що прийшло два чобота на ліву ногу. Але актор впорався на сцені і ніхто навіть не запідозрив, що щось не так.