Всесвітній день вишиванки – 15 років!

20. May 2021 Larysa Lekhan

Цьогоріч день вишиванки, започаткований у 2006 році студенткою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесею Воронюк, відзначає 15 років. Його святкують не тільки в Україні, а й за її межами.

Небайдужими до гарної традиції, народженої в незалежній Україні, є і мешканці Кривого Рогу. 20  травня вони зберуться на 95 кварталі біля стели Героїв, щоб відзначити цей день у красивому  вишитому вбранні.

Вишиванка – це сучасний стилізований одяг, прикрашений різноманітною вишивкою, пише ikryvorizhets.com.

Традиції української вишивки

Широкого використання традиційна українська вишивка набула у 19 столітті. В українській традиційній культурі існує близько 200 швів і 20-ти технік. Найпоширенішими були шви: лиштва, штапівка, низинка, мережка, коса і пряма гладь. Ними прикрашали не тільки одяг (сорочки, запаски, намітки, керсетки, кожухи), а й рушники, обруси, ясики. Вишивка виконували не тільки декоративну функцію, а й оберегову. В залежності від віку і статті людини застосовували той чи інший орнамент. Першу сорочку – льолю – дитині шила мати зі своєї сорочки. Дитячі сорочки оздоблювались лише червоним кольором і вишивались швами, які не порушували цілісність тканини. З дорослішанням кольорова гама розширювалась і сорочки ставали яскравішими. Але в похилому віці жінки використовували менш яскраві кольори.

Чим старшою ставала дитина, тим більше вишивки було на її одязі. Зазвичай вишиванням займались жінки. Хоча в наш час до цього долучаються і чоловіки. За традицією, коли дівчинці виповнювалося шість років здійснювався обряд посвячення її у вишивальниці. Частіше вишивати вчили бабусі.  Ця традиція була перервана в радянські часи трагічними для українського селянства подіями – розкуркулюванням та Голодомором 1932-33 років. Радянська влада нищила українського селянина не тільки фізично, але й боролася проти національної ідентичності.

Вишита сорочка була ніби паспортом людини, по ній можна було визначити звідки вона родом. Попри те, що велика частина вишитої спадщини була знищена, музейні фонди зберігають сорочки, які сьогодні відтворюють українські майстрині, тим самим долучаються до відродження національних традицій.

Вишита сорочка – це оберіг і генетичний код нації

Оскільки сорочка мала оберегове значення, то на ній зашивалися безкінечником місця, які були дотичні до тіла. Це горловина, низ рукавів і низ самої сорочки. У жінок обов’язково вишивалися рукави (плічко, уставка), а в чоловіків перед навколо пазушного розрізу.

Вишивка це не просто прикраса на одязі чи іншій ужитковій речі, в ній закладена величезна енергетика, вона є силою роду і генетичним кодом нашої нації.

2

Найкращим днем для початку вишивання сорочки вважалися вівторок і четвер.

В доколгоспний період селяни самі вирощували льон і коноплі які потім обробляли і з них ткали тканину для сорочок. Це був дуже тривалий і трудомісткий процес. У теперішній час українці частіше купують вишиванки промислового виробництва, які є лише частиною одягу, але вони не мають оберегових властивостей.

Повертаючись до національних традицій зауважимо, що охочі мешканці Кривого Рогу можуть долучитись до занять з вишивки. Вони проходять щонеділі у міському історико-краєзнавчому музеї.