Українська мова дуже стара. Перші згадки про неї датуються 11-12 століттями. Українську мову можна зустріти у стародавніх писаннях, таких як: “Збірники Святослава”, “Руська правда”, “Слово о полку Ігоревім” та інші. Але не дивлячись на своє стародавнє коріння, протягом багатьох століть українську мову намагалися знищити та довести, що такої мови не існує і бути не повинно. Далі на ikryvorizhets.com.
Через що пройшла українська мова?
Упродовж багатьох століть українську мову всіма способами хотіли знищити. Адже знищивши мову, знищується ціла нація, оскільки саме мова є головною ознакою етносу.
Одними з основних винищувачів української мови є:
- Церковники 17 століття. У 1626 року складений акафіст Київським митрополитом Йосип Краковський змусили перекладати російською мовою, також наказали зібрати з церков усі книги українського друку та замінити їх на російські. 1627 року за наказом царя Михайла всі книги, написані українською мовою, почали спалювати. У 1693 році Московський Патріархат видав указ Києво-Печерській Лаврі про заборону всіх книг українською мовою;
- Царі 18 століття. У 1729 році за наказом Петра вийшла заборона друкування книг українською мовою, почали перекладати державні документи та інше на російську, скоротили кількість студентів у Києво-Могилянській академії. У 1740 році імператриця Ганна Іоанівна впровадила російську мову в Україні у діловодство. У 1764 році Катерина II заборонила викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії, зруйнувала Запорізьку Січ та закрила українські школи.
- Царі 19 століття. У 1804 році також була заборона на навчання українській мові, українським творам і навіть кирилиці. У 1847 році розвалили Кирило-Мефодіївське товариство та заборонили твори українських поетів. У 1859 році уряд Австро-Угорщини у Східній Галичині та Буковині спробував замінити українську кириличну абетку на латинську. У 1863 році – вийшов Валуєвський циркуляр. У 1864 році – шкільне навчання було виключно російською мовою. У 1870 році – повна русифікація освіти. У 1876 році - Емський указ.
Пригнічення української мови тривало століттями, але незважаючи на це у різних куточках України, у тому числі й у Кривому Розі жили люди, які мали величезне бажання вивчати українську мову та навчати їй своїх дітей.
Навчання української мови на початку 20 століття
Під тотальним гнітом і утиском української мови, більшість населення Кривого Рогу в 20 столітті перейшли на спілкування російською мовою, крім того саме навчання в міських школах проходило також російською мовою. Але не дивлячись на тотальну русифікацію минулих століть, криворіжці на початку 20 століття мали величезне бажання вивчати українську мову.
Для вивчення української мови, криворізьке товариство “Просвіта” у 1917 році надіслало документ до Центральної Ради з проханням знайти та відправити до Кривого Рогу викладача української мови. Про це писали у історичній спільноті “Криворізька старовина”.
На початку 20 століття на території Кривого Рогу було кілька початкових земських шкіл. Вчителі цих шкіл мали величезне бажання навчитися українській мові та викладати грамотно її дітям. Але на жаль у місті не було розумної та грамотної людини, яка могла не просто навчити мові, а й організувати цей процес. Саме тому криворізьке товариство “Просвіта” надіслало запит до Центральної Ради на пошук відповідної людини.
Крім вчителів земських шкіл Кривого Рогу, у самих криворіжців різного віку також було бажання вивчати українську мову.
Тотальне знищення всього українського призвело до того, що не було навіть книг українською мовою. Процес русифікації пройшовши через покоління і позначився на мові, жителі міста перейшли на розмовну виключно російську мову. На початку 20 століття не було навіть друкарської машинки з українськими літерами, тому криворізькому товариству “Просвіта” доводилося друкувати документ без літер “ї” та “є”.
