5 Грудня 2022

Дошлюбні традиції на Криворіжжі

Related

“Золотий Ріг” і “Кривий Яр” – найдавніші згадки про Кривий Ріг

Неповторність Кривого Рогу як поселення визначали геологічні та природно-кліматичні...

Діяльність криворізького театру ім. Т.Г. Шевченка у роки Другої світової війни

Криворізький театр ім. Шевченка вперше підняв завісу перед глядацьким...

Цікаві факти про Кривий Ріг

Кривий Ріг велике місто, яке має величезну та цікаву...

Криворіжці, на честь яких названо вулиці

Місто Кривий Ріг багате не тільки на поклади залізної...

Переваги покупки масажера для рук

Напевно, кожен хоча б раз у житті прийшовши додому...

Share

Одним із найважливіших свят в Україні завжди було весілля. Традиції святкування весілля у нашій країні творилися протягом декількох століть і в кожному регіоні вони мали свої особливості. Однак, не тільки утворенню шлюбу українці приділяли багато уваги, але й підготовці до святкування та дошлюбним обрядам. Дослідження краєзнавців, які описували дошлюбні традиції на Криворіжжі та Дніпропетровщині, підкреслюють багатство історії регіону. Далі на ikryvorizhets.com

Знайомство майбутнього подружжя та сватання 

Так як на території Придніпров’я колись жив кочовий народ скіфів, багато дошлюбних традицій на Криворіжжі мають особливості скіфської культури. Наприклад, дуже популярною у  Кривому Розі 19 століття була практика, коли дівчина сама приходила до хлопця, в якого закохана, та його батьків, і просила дозвіл на шлюб. Відмовити дівчині було не можна, адже криворіжці вірили, що так можуть накликати біду до своєї хати. Це є ознакою матріархату – такий самий устрій суспільства був і у скіфських племенах. 

Найчастіше парубок чи дівчина укладали шлюб із тими, кого добре знають з дитинства, а також молодь знайомилася на святах та вечорницях. На вечорницях хлопці та дівчата співали пісень, спілкувалися, займалися домашніми справами, іноді танцювали. Звичайно, все це відбувалось під наглядом батьків або інших старших родичів. 

Іноді про укладання шлюбу своїх дітей домовлялися батьки із господарських чи матеріальних розрахунків. Наприклад, коли пара одружувалась, дівчина переїжджала до хати свого чоловіка і допомагала його родині у домашніх справах. Але все ж найчастіше, закохані самостійно приймали рішення одружитися, а потім парубок йшов свататися до її батьків. Вони могли відмовити, але обов’язково сказати причину чи написати умови, за яких би погодилися віддати доньку заміж. 

Свататися у середу чи п’ятницю вважалось поганим знаком. Із парубком приходили свататись його близькі родичі, переважно це одружені чоловіки. Із собою вони обов’язково брали паляницю та горілку, і поки дівчина та її батьки не дали згоди на одруження, свати не могли сідати у хаті, пити та їсти, це теж було поганою прикметою. 

Як відбувалася згода на шлюб та заручини?

На Криворіжжі традиції сватання, згоди нареченої на шлюб та заручини мали свої особливості. Коли свати проходили до хати майбутньої нареченої, із ними спочатку спілкувався батько. Якщо він прийме паляницю, які принесли свати, та поставить її на стіл, сватання буде продовжуватися, а якщо ні, то свати змушені були піти.

Криворожанка мала публічно дати згоду на одруження. У випадку, коли вона була готова укласти шлюб, вона перев’язувала старостів рушниками навхрест, а парубку затикала за пояс хустку. При цьому жительки Криворіжжя ще й співали обрядову пісню. Така хустка була своєрідним оберегом для її майбутнього чоловіка. 

А якщо замість рушників та хустки дівчина виносила сватам гарбуза, це означало, що вона не бажає укладати шлюб із цією людиною. Тоді вона повинна сама провести сватів та зачинити за ними ворота. 

“Маленьким весіллям” на Криворіжжя називали заручини – це коли укладалася остаточна згода на шлюб обох сторін. Батьки нареченого йшли до родини майбутньої невістки познайомитись та дізнатися про їх достаток. На Криворіжжі заручини були обов’язковим законодавчим актом, а у якості підтвердження згоди на шлюб, молодята повинні були з’єднати руки на хлібі або зерні.

.,.,.,.