У місці, де на світ з’являються маленькі криворожці, панує особлива атмосфера. У пологовому відділенні №1 Криворізької міської лікарні №7 завжди багато емоцій – щастя, сльози радості, розчулення, приємне хвилювання. У завідувача відділенням Валерія Миколайовича Федана щодня купа роботи, адже щомісячно доводиться приймати пологи близько у сотні містянок. Але лікар зізнався, що його робота є його великою гордістю і він не шкодує, що проводить у лікарні більшу частину свого часу. За всі роки діяльності Валерія Миколайовича у пологовому відділені були різні історії: і радісні, і складні, і, на жаль, трагічні. Все це – невід’ємна частина його цінного досвіду. Лікар багато розповів про те, як працюють акушери-гінекологи, за що найбільше любить свою роботу і що у ній найскладніше. Далі на ikryvorizhets.
Особливості роботи пологового відділення
Криворізьке пологове відділення №1 більше нагадує дитячий садок – на стінах яскраві розписи та картини замість стандартної лікарняної плитки, усюди затишно. Валерій Миколайович розповів, що ця лікарня стала для нього другою домівкою, а колеги – близькими людьми. Лікар має досвід довжиною більше ніж у 30 років, адже навіть інтернатуру після інституту проходив саме у криворізькій лікарні. Всі лікарі у відділенні дуже відповідально ставляться до своїх обов’язків. Завідувач відділення переконаний, що головне у професії лікаря – любити людей. Зразок для видатного криворіжця – його батько, Микола Кириллович, який усе життя пропрацював терапевтом у криворізькому районі і просто обожнював свою роботу.
Валерій Федан так само сильно любить свою роботу і пишається колективом, у якому він працює. Зазвичай на кожній зміні чергують 13 осіб і 2 лікаря – Валерій Миколайович та його колега Ольга Веклич.
Акушерство, як і будь-який напрямок у медицині, доволі складне і непередбачуване. Іноді на прийняття правильного рішення є не більше хвилини, адже від цього залежить життя двох – мами та дитини. Бувало, до відділення привозили криворожанок, які вже у “швидкій” почали народжувати, але вдалося вчасно надати їм допомогу і прийняти здорових малюків. Були і страшні ситуації, які закінчувалися хеппі-ендом. Валерій Миколайович згадав, як одного разу народився хлопчик без ознаків життя. Завідувач реанімував малюка дуже довго і навіть почав втрачати надію, що все закінчиться добре, але в останній момент дитина стала дихати. З тих пір пройшло багато років і цей хлопчик вже став дорослим, живе у Кривому Розі.
В останні роки середній вік породіль у Кривому Розі – 24 роки. Часті також випадки, коли жінка вперше народжує у 30-35 років і навіть після 40, проте Валерій Миколайвич переконаний, що називати таких жінок “старородящими” – минуле століття і суперечить лікарській етиці. В Україні вже давно пом’якшили статус “старородяща” більш лояльним – “вікова першородяча”. До речі, народжувати до Валерія Миколайовича приїжджають не тільки криворожанки, але жительки Японії, Ізраїлю, Грузії, Індії та багатьох інших країн. Їх рідне місто – Кривий Ріг, тому на таку важливу подію як народження дитини вони приїжджають саме сюди. У кабінеті завідувача є навіть колекція ляльок у традиційних вбраннях народів світу – це подарунки від щасливих матусь.
Коли чоловіки плачуть
За словами Валерія Федана, все більше жінок віддають перевагу партнерським пологам, та й чоловіки стали більш відповідальними і хочуть підтримати коханих у цей складний момент. Вони масажують їм плечі під час переймів, підтримують ласкавими словами і налаштовують на позитив. Однак найприємніше для всіх у партнерських пологах – емоції. Коли малюка кладуть мамі на груди, майже всі чоловіки не соромляться сліз щастя. Валерій Миколайович із усмішкою розповідає, що у такі моменти навіть лікарі щиро радіють разом із подружжям.
Були і смішні випадки на партнерських пологах. Жінці на УЗД сказали, що буде дівчинка, а народився хлопчик, але батьки були настільки переконані у доньці, що навіть після несподіваного оголошення лікарів вітали один одного із народженням Каті.
