У роки Другої світової війни долі багатьох людей склалися трагічно. Мирні жителі втрачали близьких людей, військові ризикували життям за те, щоб звільнити рідну землю від окупантів нацистської Німеччини. У пеклі війни було немало криворіжців, серед них – Ольга Матвіївна Фліорчак. Вона була учасницею Сталінградської битви, яка 2 лютого 1943 року повністю змінила хід війни. Тендітна та прекрасна жінка мала неймовірно сильний характер і не зупинялася навіть перед обличчям смерті. Ольга Матвіївна врятувала життя десяткам військових, брала участь у складних військових операціях та навіть знайшла на фронті своє кохання. Історія видатної криворожанки-медика заслуговує на окрему книгу. Далі на ikryvorizhets.
Будні медика під час Другої світової війни
Стати медиком Ольга Матвіївна Фліорчак (у дівоцтві Приходько) мріяла ще з раннього віку. У 1937 році вона вступила до Криворізької фельдшерсько-акушерської школи і після успішного завершення навчання пішла працювати фельдшером на шахті “Візирка”.
Після початку війни Ольгу відправили на курси протихімічної терапії, адже у перший час всі думали, що гітлерівці будуть активно використовувати “хімію”, щоб завдати більших втрат. Після декількох днів курсів криворожанка опинилася на Уралі, де формувався резерв медичних працівників, а потім Ольга Фліорчак потрапила під Москву. Там вона була у складі колег з Інгульця.
Під Москвою на тендітні плечі молодої лікарки з Кривого Рогу впала величезна відповідальність. Поранених військових привозили протягом трьох днів і це було справжнє пекло. Навколо страждання, біль, відсутність їжі і 30 градусний мороз. Проте, доводилося виконувати свій обов’язок медика і рятувати життя бійців. На жаль, тоді багато хто не доїхав до найближчого шпиталю і помер просто у дорозі.
Напевно, найскладнішим етапом у бойовій біографії криворожанки була битва за Сталінград. Саме у той час відбулася перша масштабна поразка гітлерівців. Але за словами Ольги Матвіївни для неї були битви страшніші за сталінградську. Такою була битва за річку Міус, берега якої поросли лісами, а її виток починався у селі Фащівка. Ця річка впадала в Азовське море і стала великою перепоною для німців у ході їх південної наступальної операції. Однак на Міус-фронті радянські війська понесли величезні втрати, тоді загинуло близько 830 тисяч осіб. Ольга Фліорчак тоді служила у танковому полку. Щоб переміщатися полем бою і рятувати поранених криворожанці доводилося перестрибувати німецькі окопи, а над її головою у цей час свистіли снаряди. Саме тоді Ольга Матвіївна, яка все життя була атеїсткою, звернулася до Бога з проханням не залишати її калікою – вона готова була навіть померти. Її молитви були почуті і криворожанка отримала усього декілька несерйозних поранень.
Кохання на лінії вогню
На Міус-фронті Ользі Фліорчак довелося пережити не лише найстрашніші події у її житті, але й знайти кохання. Щоправда, його фінал не схожий на типові мелодрами і був доволі трагічним. Коханий криворожанки, Анатолій, був військовим родом із Білорусі. Ольга Матвіївна поділилася, що на війні її вважали недоторкою, і хоча жінка мала дуже привабливу зовнішність, романів не заводила. З Анатолієм у неї не було навіть поцілунків, але вони дуже добре спілкувалися і були закохані один в одного, будували плани на сумісне мирне майбутнє. Однак, коли німці прорвали оборону і хотіли взяти коханого Ольги у полон, він вистрелив собі у голову – думки про підкорення ворогу були йому нестерпні.
Після війни Ольга Матвіївна повернулася у рідне Криворіжжя, де потім все життя пропрацювала медсестрою. Тут вийшла заміж, взяла прізвище чоловіка, але сімейне щастя теж не було довгим. Чоловік криворожанки помер, а дітей у подружжя не було. Усю свою нерозтрачену любов Ольга Матвіївна віддала небогам.
“Залізна Леді Криворіжжя” із часів війни береже фотографію, яка їй дуже подобається. Знімок зроблений 10 травня 1945 року у Пршибрамі, а на руках у Ольги син чеського фотографа, який назавжди зберіг на фото її сяючу усмішку.
