26 Червня 2022

Діяльність ОУН у Кривому Розі у 1940-х роках

Related

Діяльність криворізького театру ім. Т.Г. Шевченка у роки Другої світової війни

Криворізький театр ім. Шевченка вперше підняв завісу перед глядацьким...

Як переселенка із Нової Каховки підтримує дітей, що пережили жахи війни?

Вже декілька місяців поспіль Кривий Ріг приймає переселенців із...

Цікаві факти про Кривий Ріг

Кривий Ріг велике місто, яке має величезну та цікаву...

Share

22 лютого – дата яка відома кожному криворіжцю. У 1944 році у цей день було звільнено Кривий Ріг від фашистських загарбників. Як місто жило під час окупації, як діяла ОУН та як звільняли Кривий Ріг? Далі на ikryvorizhets.com.  

Головні завдання візіонера ОУН

Найголовнішим завданням Організації Українських Націоналістів було створення в регіонах органів місцевої влади, а також включення до місцевих органів управління та організації української міліції.

У такий спосіб керівництво ОУН хотіло підготувати ґрунт для створення надалі подальшої незалежної держави.

Як діяли ОУНівці

Коли території Кривого Рогу були під контролем військової адміністрації, ОУНівці увійшли до складу допоміжного управління. Тоді на чолі управління став міський інженер Шерстюк Сергій. Також було створено криворізьку міліцію, до якої увійшли українці. Паралельно у Кривому Розі було відновлено діяльність місцевої організації Червоного Хреста. Було створено спортивне товариство під назвою “Січ” та товариство “Просвіта”. Керівником “Просвіти” у Кривому Розі був Варфоломій Кириленко. Незадовго і сам голова допоміжного управління криворіжанин Шерстюк Сергій став членом ОУН. Слід зазначити, що ще 1940 року Шерстюк Сергій працював у місті Львові, де, мабуть, і познайомився з представниками Організації Українських Націоналістів. Отже, коли націоналісти почали розвивати рух у Кривому Розі, вони запропонували цю посаду вже знайомому інженеру Шерстюку Сергію. 

На фото Шерстюк Сергій.

30-го липня 1941 року був підписаний Акт проголошення відновлення Української Держави. З цього приводу у серпні 1941 року у театрі “Кривбас” зібрали місцевих жителів. На зборах Шерстюк Сергій ознайомив криворіжців із проголошеним Актом.

Після цього з вересня 1941 року місцеве управління зайнялося перейменуванням 32-х вулиць Кривого Рогу. Наприклад, вулицю Первомайську перейменував на вулицю Симона Петлюри, а вулицю Луначарського назвали на честь Івана Франка, вулицю Аненкова перейменували на честь Михайла Грушевського.

З жовтня 1941 року під контролем ОУН у Кривому Розі почали друкувати газету “Дзвін”. Але незадовго контроль над виданням взяли німецькі окупанти.

Фото з спільноти “Криворізька старовина

Членство в ОУН

Кожен, хто став членом Організації Українських Націоналістів, мав пройти деяке навчання за спецпрограмою. Така спецпрограма включала себе навчання історії України, історію битв за відродження Української Держави, окрім цього вивчали історію Української військової організації та звичайно ж розповідали про історію створення самої Організації Українських Націоналістів.

Допити та знищення ОУНівців

Підпілля ОУН було дуже розгалужене і, крім цього, грамотно організоване, але на жаль підпілля у Кривому Розі довго не протрималося.

Серед керівництва ОУН у Кривому Розі був Захаржевський. Більш відомий завдяки своєму прізвиську “Олесь”. Він був агентом НКВД, якого спеціально залишили, щоб підбити роботу ОУН. Тому найімовірніше саме він передавав інформацію про діяльність Організації Українських Націоналістів у Кривому Розі та здав її керівництво. Про це також згадує історик із Кривого Рогу Мельник Олександр у своїй книзі “Кривий Ріг у вогні війни”.

У листопаді 1941 року Гіммлер, який був одним із лідерів керівництва нацистів, наказав айнзацгрупі “Д” спочатку допитати всіх криворізьких активістів ОУН, а потім вбити.

Станом на липень 1944 року в Кривому Розі та найближчих населених пунктах було затримано 52 ОУНівці. До жовтня 1944 року заарештованих човнів ОУН та її шанувальників налічувалося вже 461 особи. Були відомі прізвища 82 активістів міської та районної Організації Українських Націоналістів. Їх було засуджено в період з 1944 до 1950 року. Більшість із засуджених човнів ОУН, які діяли у Кривому Розі отримали термін від 10 до 25 років у виправно-трудових таборах.

В’язниця та катування членів ОУН у Кривому Розі

Раніше в’язниця у якій тримали членів ОУН, а в перші роки радянської влади криміналітетів, священиків, хуліганів та політичних діячів розміщувалась у Центрально-Міському районі по вулиці Свято-Миколаївська, 53. Згодом у цю в’язницю ув’язнювали і тих хто відстоював права та боровся за незалежність України, а також тих, хто згрішив перед владою СРСР.

У Криворізьких в’язницях тримали і націоналістів. Там же іх катували та вбивали агенти НКВС та гестапівці.

Фото з спільноти “Криворізька старовина”. Вулиця Леніна праворуч будинок №48 (Свято-Миколаївська, 53).

Націоналісти поплічники нацистів?

Ще в радянський період був придуманий міф, нібито українські націоналісти були поплічниками нацистів. Цей міф наскільки роздмухали з часів радянської епохи, що “російський світ” культивує його й у сучасний час. Щоб розуміти, хто такі націоналісти, а хто нацисти, слід елементарно знати шкільний курс історії.

Спростувати те, що націоналісти є поплічниками нацистів просто. Наприклад ще до війни, тобто перш ніж з’явилися націоналісти, чекісти Кривого Рогу виготовляли матеріали про так звану “націоналістичну діяльність”. Тобто за фактом справи були не справжні. У справах про “націоналістичну діяльність” 1938-го року та 1940-го року проходять одні й ті самі особи. Цими особами, яких звинувачували в участі “української контрреволюційної націоналістичної організації” та спробах створення Української Держави були Криворізькі педагоги, зокрема викладачі Криворізького педагогічного університету: Карета Л. О., Макаревич К. П., Дорошенко В. А., Іванов А. К., Перепад Т. А, а також редактор самого університету тих років Кисельов Г. Т.

Методи робота НКВС з націоналістами у Кривому Розі

Ректор Криворізького педагогічного університету Кисельов Г. Т. лише у 1956 році розповів із власноручних показань яке відношення у слідства у Криворізькому міському відділі НКВС було до нього, зокрема яке відношення було у начальника на прізвище Рєзніков та деяких співробітників, включаючи Дехтярьова.

У НКВС була так звана “лабораторія”, в якій вони застосовували свої “методи” для отримання необхідної інформації від криворізьких націоналістів. Одним із таких “методів” НКВС було утримання з в одному приміщенні націоналістів стоячи по 15, а то й 20 діб. Такими методами вони намагалися витягти інформацію у людей, які навіть не були причетні до націоналістів. Це були справжні тортури ні в чому невинних людей.

Фото з спільноти “Криворізька старовина”

Такі “справи” НКВС були цілком вигадані. Люди не розуміли, що від них хочуть почути, за що їх катують. Але за іронією долі, якраз у той час, коли в криворізьких “лабораторіях” НКВС застосовує свої “методи” допиту до ні в чому невинних людей у ​​Кривому Розі з’являтися перші справжні націоналісти.

Тоді у 1940 році до Кривого Рогу прибуло троє студентів із міста Львова. Ними були Рибчак Роман, Шерстіло Степан та Ласийчук Іларіон. Приїхавши до Кривого Рогу львівські студенти почали збирати навколо себе робітників криворіжців, які були національно обізнані. Але незабаром їх викрило НКВС.

У червні 1941 року двох львівських студентів було затримано у Кривому Розі та засуджено найвищою мірою покарання. Їх тримали у криворізькому відділенні НКВС, яке знаходилося по колишній вулиці Леніна, 48, зараз це вулиця Свято-Миколаївська, 53.

За цією адресою була не просто в’язниця НКВС, там знаходився цілий тюремний комплекс: будова зовнішньої в’язниці, окрема кімната і та сама “лабораторія” в якій НКВС застосовували свої “методи”.

В даний час будівля виглядає інакше – там розташований європейський університет і відділення пошти. Коли там будівельники проводили ремонтні роботи, вони розповідали, що знаходили місця з дивними плямами, дуже схожими на плями крові.

На місці колишнього тюремного комплексу НКВС можна знайти стіну, навпроти якої розстрілювали націоналістів. Вона знаходиться у внутрішньому дворі колишнього тюремного комплексу. Туди заїжджали машинами, які згодом перевіряли. Для цього там було спеціальне вікно для реєстрації.

Націоналіст та перекладач при вермахті Теодор Найдич

Якщо детально вивчати інформацію про криворізьку в’язницю НКВС, то в інтернеті можна знайти згадки про те, що в цій в’язниці було вбито Теодора Найдича. Він працював перекладачем при вермахті, при цьому йому вдалося знайти контакт з криворізьким підпіллям, після чого вів самостійну пропаганду. Таким чином він допомагав криворізькому рою похідної групи ОУН. До цієї групи входили: Максимець Ганна, Качмарський Петро або Василь, Тарнавський Іван, Саляк Іван, Горбачів Дмитро, Мрічко Ярослав і Потечний Ярослав. На чолі роя ​​був Рішко Петро. При цьому у місті проводили націоналістичну роботу українські перекладачі при Вермахті. Такими були: Вітошнський О., Сендзік Т., Войточіч М., Дольницький М. серед перекладачів був і Теодор Найдич. У Кривому Розі націоналістичний осередок очолив Горбачів Дмитро.

На фото Горбачів Дмитро

Справа в тому, що практично до 1942 року в Кривому Розі націоналістичний рух був майже легальним. Тобто в цей період націоналісти були членами муніципального управління, відповідно це їм дозволяло проводити деякі заходи. Одними з таких заходів була декомунізація, коли у Кривому Розі взялися за перейменування 32-х вулиць на честь відомих українських діячів.

Чому німці вбивали націоналістів?

Як відомо на початку Другої світової війни, під час наступу на Радянський Союз німці досить активно “розігрували українську карту”. Коли у Кривому Розі вже були присутні німці у перші місяці було проведено різноманітні заходи щодо українізації. Але з 25-го грудня 1941 року після ухвали указу для всіх постів поліції з безпеки, а також СД Райхскомісаріату “Україна” німці змінили свою тактику і почали знищувати всіх націоналістів, які були і в Кривому Розі. Відповідно до постанови необхідно було заарештовувати і таємно вбивати без судового рішення всіх причетних до Організації Українських Націоналістів Степана Бандери. Цей указ було видано через загострення військово-політичної ситуації на окупованих територіях України, що відповідно пов’язано з діяльністю українських підпільників.

Відтак у Кривому Розі німці розпочинають масові репресії проти всіх членів Організації Українських Націоналістів. 1 січня 1942 року в місті Кривий Ріг було оточено міське управління, німці почали проводити обшуки в ОУНівців та заарештовувати їх. Тоді заарештували практично всіх членів Організації Українських Націоналістів, які прибули із Західної України. Німцями також заарештували і місцевих членів ОУН. Одним із таких був і український перекладач Теодор Найдич. Його заарештували німці взимку 1942 року та тримали у в’язниці Криворізького СД. У в’язниці німці його катували про смерть. Навесні 1942 року були заарештовані та розстріляні члени ОУН: Пронченко Михайло, Потапенко Іван, Максимець Ганна та Шерстюк Сергій.

Німецька комендатура на проспекті Поштовому

Визволення Кривого Рогу

Наближені райони до Кривого Рогу, такі як Апостолове та Нікополь були звільнені від фашистських загарбників відповідно 5-го лютого 1944 року та 8-го лютого 1944 року.

17-го лютого 1944 року почалися запеклі бої за саме місто Кривий Ріг. У боях загинуло понад 30 тисяч радянських солдатів, а 75 тисяч зазнали поранень. Тоді у Кривому Розі під час його звільнення функціонувало 69 шпиталів.

21-го лютого 1944 року була звільнена станція Довгинцево, Зелене містечко та Соцмісто. 22-го лютого 1944 року був звільнений від фашистських загарбників старий центр міста і площа Визволення, а також околиці.

Тому 22-е лютого для Кривого Рогу знаменна дата – місто було повністю звільнене від фашистів.

Понад 40 тисяч німців було вбито на берегах річки Інгулець, що тече через Кривий Ріг. 100 тисяч німців було взято в полон.

8-10-го березня 1944 року було звільнено ближні населені пункти, які перебували у Криворізькому районі. Кривий Ріг звільняли партизани, підпільники та місцеве населення.