26 Червня 2022

Літературне Криворіжжя: Михайличенко Володимир Терентійович

Related

Діяльність криворізького театру ім. Т.Г. Шевченка у роки Другої світової війни

Криворізький театр ім. Шевченка вперше підняв завісу перед глядацьким...

Як переселенка із Нової Каховки підтримує дітей, що пережили жахи війни?

Вже декілька місяців поспіль Кривий Ріг приймає переселенців із...

Цікаві факти про Кривий Ріг

Кривий Ріг велике місто, яке має величезну та цікаву...

Share

Про цього поета тепло відгукувався сам Олесь Гончар, а твори митця називають проявом щирої, світлої любові до Криворіжжя. Володимир Терентійович був переповнений енергією та натхненням створювати щось прекрасне, що люди збережуть у століттях і будуть із захопленням повертатись до його творчості.

Його життя, повідомляє сайт ikryvorizhets.com, було насичене творчими злетами, а мрії залишитися у пам’яті народу здійснилися. 

Дитинство, юність і перші творчі успіхи Володимира Михайличенко

Майбутній поет народився 13 вересня 1936 року у Жовтневому районі міста Кривий Ріг. Його батько, Михайличенко Терентій Семенович, працював на шахті, але помер через три роки після народження сина від професійної хвороби – силікозу. Матір хлопчика, Неоніла Іванівна, теж працювала на шахті прибиральнецею і після смерті батька Володимира, знову вийшла заміж. Вітчим став для маленького Володі справжнім другом, але доля нанесла черговий удар по родині Михайличенків і другий чоловік Неоніли Іванівни теж помер від силікозу у 1945 році. Цю смерть хлопчик сприйняв дуже болісно. 

Після звільнення Кривого Рогу від гітлерівських військ, Володимир пішов до місцевої школи, яку закінчив у 1954 році. Захоплюватися поезією хлопчик почав із дитинства і у шкільні роки писав коротенькі вірші. Після отримання середньої освіти деякий час працював у Києві у будівельно-монтажному управлінні, але захворів на страшну хворобу – туберкульоз. Через це йому довелось повернутися до рідного міста на лікування. У 1959 році юнак став студентом філологічного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, але через свою хворобу він не зміг завершити навчання. 

В подальшому Володимир Терентійович займався журналістикою у Кривому Розі, паралельно пише вірші. У 1958 році вийшла його перша поетична збірка “Лірика”, а потім до 1969 року митець працював у криворізькій редакції газети “На трудовій вахті”. 

Згодом поет одружився із інженеркою-геологинею шахти “Гвардійська”, що у Кривому Розі, Ніною Богданівною Кругловою. У шлюбі у них народилася донька Марія. Близьке коло Володимира Терентійовича згадує, що він був люблячим і турботливим батьком, Маша стала для нього справжнім щастям. На жаль, сімейна ідилія Михайличенків тривала недовго. 

Причина смерті та поетична спадщина митця

У 1975 році ввечері Володимир Терентійович повертався з роботи, по дорозі його тяжко побили. Він заборонив звертатися рідним до лікарів та міліції, запевняючи, що так все буде ще гірше. Стан поета погіршувався із кожним днем. Через два роки, 4 січня, серце талановитого співця Криворіжжя зупинилося назавжди. 

Володимир Терентійович був знайомий із багатьма митцями того часу, зокрема із Олесем Гончаром, Павлом Тичиною, Іваном Багряним та іншими. При житті друкувався у журналах “Дніпро” та “Прапор”. Після смерті поета були видані дві книжки із його віршами під назвою “Ритми Кривбасу” та “Полум’я”.  Рядки поезій Володимира Михайличенка пронизані теплою любов’ю до рідного краю. 

У 2001 році Володимир Терентійович посмертно став Членом Спілки письменників України.