В українській культурі існувало багато традицій святкування Великодня. Більшість з них за радянських часів були заборонені як ворожі комуністичній ідеології. Великдень святкували кілька днів. У перший день – неділю – ходили до церкви на святкову Божественну Літургію, святили паски, спілкувались у родинному колі. А в понеділок українців чекали розваги. Зазвичай в них брали участь діти і молодь, але не заборонялося розважатися й дорослим. Понеділок після Великодня мав назву «обливаний», «поливаний», бо за традицією в цей день хлопці обливали дівчат водою. Хоча можна було і «відкупитися» крашанкою або писанкою. Це була одна із багатьох можливостей, які існували в українській традиції, висловити свою симпатію. Ще великодній понеділок мав назву «волочильний», бо ходили (волочилися) в цей день до родичів, сусідів на відвідини, пише ikryvorizhets.com.
Серед великодніх розваг були ігри з крашанками, гойдалки. Але найпоширенішими залишались гаївки, під час яких молодь, зазвичай співаючи, водила «кривий» танець. Тематика гаївок була різноманітною. Вони присвячувались сільськогосподарським питанням, залицянням хлопців до дівчат, в великодніх піснях відображались різні історичні події.
Останнім часом відбувається відродження великодніх традицій. Вже не вперше мешканці та гості міст мали змогу спостерігати і брати участь у гаївках. Традиційно вони проводяться за ініціативи отця Івана, настоятеля парафії Святого Миколая УКГЦ, капелана скаутської організації «Пласт». Разом з криворізькими пластунами та семінаристами Петром та Ярославом, які чудово провели цей захід, розважалися й відвідувачі парку ім. Федора Мершавцева: танцювали, грали в перегони, і, звичайно, співали відому всім з дитинства «Подоляночку».
І навіть весняна погода посприяла – усіх водичкою окропив травневий теплий дощ, так що «поливаний» понеділок відбувся. Проте це зовсім не зіпсувало присутнім настрою.
Святкування гаївок завершилося спільною молитвою.