Освітлення відігравало важливу роль у розвитку самого міста, а й розвитку промислових підприємств Кривого Рогу. Адже, як відомо, видобуток вівся як закритим, так і відкритим способом, ба більше, часто ще й у темний час доби. Такі умови створили потребу у належному освітленні для виконання трудомісткого процесу з видобутку корисних копалин. То яким воно було наприкінці 19 століття і на початку 20 століття? Далі на ikryvorizhets.
Еволюція шахтного освітлення
Варто зазначити, що наприкінці 19 – на початку 20 століття освітлення шахт та рудників на території України та в інших країнах зазнало кількох етапів розвитку. Таким чином, одним з перших інструментів для освітлення копалень і шахт були лампи з рослинною або мінеральним мастилом. Їхньою головною особливістю було те, що вони давали дуже малу кількість світла, що створювало небезпечні та неефективні умови праці.
З 1890-х років на деяких підприємствах почали поступово застосовувати карбідні лампи, в яких горючий ацетилен – газ отримували з карбіду кальцію і води. Такі лампи були більш яскравими, ніж масляні та стійкіші до протягів.
Також з кінця 19 століття на шахтах і рудниках прагнули впровадити безпечніші лампи для освітлення, які були забезпечені металевою сіткою та запобігали раптовому займанню.
А вже з початку 20 століття на великих шахтах почали впроваджувати електричне освітлення, що значно покращило умови роботи та підвищило ефективність. Однак така технологія на той час обмежувалася виключно найбільшими і найбагатшими копальнями.
Як розвивалося шахтне освітлення у Кривому Розі?
Темпи модернізації шахтного освітлення на Криворіжжі наприкінці 19 століття та на початку 20 століття були не такими інтенсивними як в інших куточках світу. Поки десь у світі здійснювалася електрифікація шахти чи копальні, у Кривому Розі лише починали застосовувати карбідні лампи.
Одним із перших пристроїв для освітлення шахт та копалень у Кривому Розі, як і у всьому світі, використовували масляні лампи. На Криворіжжі їх також називали лампами-коптилками. Вони заправлялися маслом, давали дуже слабке світло і величезну кількість кіптяви. Незважаючи на їх зручний розмір та простоту використання, для шахтних робітників таке пристосування було неефективним. Шахтарі Криворіжжя прозвали такі лампи “бог-поміч”.
На початку 20 століття, коли на багатьох рудниках та шахтах по всьому світу поступово впроваджували електрику, у Кривому Розі лише перейшли на карбідні лампи. Вони давали світло за допомогою підпалу ацетилену, що утворювався у самій лампі шляхом реакції води та карбіду. Ацетилен надходив у ріжок і горів досить яскравим полум’ям. Отже, при впровадженні такого освітлення на промислових підприємствах Кривого Рогу на початку 20 століття було більш ефективним та зручним, ніж олійні лампи. Така лампа в середньому важила від 0,75 до 5 кг, а тривалість горіння становила – 6-14 годин, чого загалом було достатньо для робочого дня у шахті. Також слід зазначити, що на шахтах використовувалися менші лампи. Їх переважно носили на голові.
Електрифікація на шахти та копальні Кривого Рогу прийшла тільки в середині 1930-х років. Саме в цей період підприємства розпочали поступовий перехід на лужні акумулятори. Паралельно з цим вони впроваджували також акумуляторні ліхтарі, а ще було частково під’єднано освітлення електричними лампами від мережі.
На початку 20 століття електрифікація шахт та копалень Криворіжжя відіграла ключову роль у підвищенні продуктивності та безпеки праці. Адже електричні лампи забезпечували яскраве та стабільне світло, а це в рази полегшувало роботу у темних тунелях, покращувало видимість та знижувало ризик нещасних випадків. Крім цього, електричне освітлення замінило пожежонебезпечні карбітні та олійні лампи, що зменшувало ймовірність вибухів метану. А застосування електричних двигунів дозволило впровадити механізоване обладнання для видобутку, підйому породи та вентиляції. Електрифікація сприяла прискоренню видобутку та підвищенню технологічного рівня гірничої промисловості Кривого Рогу.
