Кожен елемент традиційного українського одягу у давнину вважався наповненим магічною силою і мав сакральне значення для його власника. Наприклад, головні убори та жіночі хустки символізували захищеність, безпеку, покірність перед Богом, а вишиванки слугували оберегом і були “стежкою життя”. Український дівочий вінок, сплетений із трав і барвистих квітів, був символом чистоти і незайманості. Техніки його плетіння, як і його назви, відрізнялися у кожному регіоні, тому на території Криворіжжя вінок часто був “гібалкою”. Далі на ikryvorizhets.com.
Вінок в світовій та українській культурі
Перші згадки про вінок були ще у культурі шумерів, яка існувала у 3-му столітті до н.е. У роки античності вінок із квітів був незмінним атрибутом бенкетів чи урочистих подій, він символізував щастя, талант і свободу, ним часто нагороджували переможців, тріумфаторів, а ще вінками прикрашали священні об’єкти і пам’ятки. Згадуючи історію вінка, на думку відразу спадає те, як прикраса із листя оливи була нагородою для переможців Олімпійських ігор, а переможців Піфійських ігор нагороджували вінком із лаврового листа. Такі традиції існували у Древній Греції.
В Україні плетіння вінка перетворився на справжній обряд. Вінкоплетінням займалися в основному молоді, незаміжні дівчата і традиційно в українському вінку повинно було бути 12 квіток, але їх кількість та різновид змінювався в залежності від регіону. Кожен вінок був сплетений на різні випадки життя: вінок міг бути віковий, магічний, ритуальний, звичаєвий. Усього їх в Україні 19-го століття існувало понад 77 видів.
Вже тоді вінок перестав бути просто дівочим аксесуаром, а часто був елементом інтер’єру та прикрасою.
Вінок на Криворіжжі: традиції плетіння
Українки часто вплетали мак у вінки, адже він був символом родючості та молодості, але на Криворіжжі та Дніпропетровщині квітка маку означала трагічний символ пам’яті. У нашому краї його вплітали у вінки тільки ті дівчата, у яких коханий, брат або батько загинув, захищаючи рідну землю. Так повелося із часів козацтва на території Кривого Рогу.
Криворізькі дівчата також додавали у свої вінки ромашки, що були символом жіночої ніжності, соняшники, які символізували вірність, а м’ята у вінках для маленьких дівчат слугувала оберегом для дитини. Щоб посилити магічні властивості яскравого аксесуару, криворожанки вплітали у вінок листя дубу, полину і буркун-зілля. Всі ці рослини були символами віри, сили та вірності.
Жителі Криворіжжя вірили, що вінок може оберігати не тільки душу, але й тіло. У дитячі “гібалки” часто вплітали лікувальні рослини. Наприклад, чорнобривці допомогали від головного болю, ромашка захищала від серцевих хвороб, а незабудки забезпечували власниці гострий зір.
До речі, саме на території Придніпров’я у 19-му столітті вперше сплели Різдвяний вінок, що довгий час був традицією народів Європи і католицьким звичаєм. Вінок із ялинкових гілок із чотирма свічками прикрашав кімнату або двері будинку криворіжців у передріздвяний час. Коло вінка символізувало вічне життя Ісуса Христа і його Воскресіння, зелень ялинових гілок – буйство життя, а свічки – світло, що запалюються у людських серцях напередодні Різдва.
