У різні історичні періоди питання дозвілля вирішувалося в залежності від економічних можливостей в рамках станової належності. Необхідність відпочинку від повсякденної праці, психологічного розвантаження була обумовлена фізіологічною природи людини. Найбільш ранні дані про розваги місцевих жителів Кривого Рогу відносяться до другої половини ХІХ століття. Це так звані народні вертепи, лялькові театри і театральні дійства. Далі на ikryvorizhets.
Вечорниці на селі. Кінець ХІХ століття
Активні розваги криворіжців в кінці ХІХ – початку ХХ століття
Театральні вистави, які показували на Криворіжжі здебільшого складалися з двох дій: релігійної та побутової, яка нагадувала інтермедію. Спочатку діалоги персонажів поєднувалися зі співом хорую, який коментував подію. У другій частині переважали танцювальні номери.
Іншою поширеною здавна розвагою серед молоді були вечорниці. Вони відбувалися звичай від Миколая зимового, тобто 19 грудня, до початку Великого посту. Участь у них брала тільки неодружена молодь: дівчата вишивали, пряли, співали. Витрати на проведення брали на себе хлопці: музика, спиртне, частування.
Для дітей найбільш улюбленим свято була Новорічна ялинка з подарунками і традиційними солодощами. Малюки співали, декламували вірші, ставили художні сценки, – описується в книзі Мельника та Стеблини ”Кривий Ріг. Погляд через століття”.
Дорослі також не були позбавлені приємних маленьких радощів буття. Одним з них було відвідування ярмарків, які в кінці ХІХ століття у Кривому Розі відбувалося чотири тривалістю по два дні. Крім суто господарчої цілі, пов’язаною з куплею-продажем, ярмарок був місцем зустрічі і спілкування, нових знайомств. Крім того, тут розігрували лотерею, облаштовувати атракціони і «китайський більярд».
В ці часи у місто приїздили також, професійні колективи. Так у 1899-у році містечко Кривий Ріг відвідали дві трупи цирку Ефура, у травні 1901-го і влітку 1904-го – відомий цирк Харіні. У кінці ХІХ – початку ХХ століття цирк тривалий час був єдиним джерелом культурного дозвілля містян. Цирк Марії Фура протягом трьох тижнів 1899-го року заробив шість тисяч рублів. Баронеса Ефура навіть пообіцяла за 9 років будувати Кривому Розі театр.
Улюблені місця для розваг у Кривому Розі на початку ХХ століття
Протягом десятиліть традиційним місцем святкових гулянь була вулиця Поштова з чисельними магазинами, чайними, закусочними, причому сторона з боку Саксагані називалась “рубльовою”, протилежна – “копійчаною”. Публіка з большими статками демонстративно робила покупки на “рубльовій” і навпаки.
Іншим улюблене місце був парк-сад Федора Мершавцева створений ним на площі 10 га наприкінці ХІХ століття і згодом переданий у безкоштовне користування громаді. Тут можна було поласувати численними сортами вишень, черешень, яблук, груш і слив. Федор Мершавцев першим у місті створив паркові атракціони, здавав напрокат човни, облаштував фонтан.
Культурне дозвілля містян
Театральне життя в місті розпочалось у 1907 році, коли Волгін організував першу трупу. Будівля театру якого, була зведена у 1909 році ы отримала назву “Колізей”.
У 1912 році виник театр “Чари”, а на початку 1913 року – “Новий театр” Візінберга. Сцени були також у приміщенні громадських зборів, а при Гданцівському заводу в середині 90-х років ХІХ століття діяв самодіяльний театр “Гігант”. Театри відвідували головним чином інтелігенція, купці, рудопромисловці та різночинці. Селяни, які складали більшість населення містечка, не виявляли особливого інтересу до Мельпомени.
З початку ХХ століття досить активно стала розвиватися художня самодіяльність при театрі громадських зборів, у клубах великих рудників, зокрема Сергія Колачевського, де глядацький зал, він вже їдальня, міг вміщувати до тисячі осіб. Спектаклі, що ставилися в клубах, із задоволенням відвідували і гірники зі своїми сім’ями. Часто любительські вистави були безкоштовними або благодійницькі. Особливою популярністю користувались вистави в громадських зборах, які ставив М.Б. Зона.
Крім спектаклів, на клубних сценах відбувалися концерти, після чого починалися танці, що також приваблювала молодь. Під час таких вечорів відбувалась благодійницькі збори на користь бідних.
Для заможних громадян робилися дитячі бали-маскаради в будинку Полонської.
Особливою популярності користувались концерти хору під орудою вчителя Маслова – гроші йшли на допомогу біднякам.
Вчитель місцевої земської школи Андронік Кислов створив хор із 40 дітей, які співали також французькою англійською та сербською мовами. Зібрані кошти передавали сім’ям мобілізованих.
Походи містян у кіно
Вже на початку ХХ століття на перше місце за популярністю, стало виходити кіно. Фільми демонструвались у трьох театрах і в будівлі Криворізького купецького кредитного товариства на Поштовій, 35. Це були фільми іноземного та російського виробництва. Озвучувались вони грою на піаніно, в залах, незважаючи на заборону, було накурено. Кінотеатри часто називали біоскопами – “демонстраторами життя”.
Ще одним місцем проведення дозвілля для читаючої публіки стали бібліотеки, які з кінця ХІХ століття організувало земство. У Кривому Розі на 1913-й рік діяли три бібліотеки: приватна Жигаліної, при громадських зборах і громадських бібліотека доктора Кани. Народні бібліотеки, тобто земські, існували в Кривому Розі, Веселих Тернах, Новому Кривому Розі (житломасиву південного ГЗК), Лозуватці, Широкому. Шестерні.
Спортивні розваги
З початку ХХ століття почав зароджуватися і став у майбутньому надзвичайно популярним і масовим футбол. У 1910 році можна було побачити, як по вулиці Базарній йшли суперники до Базарної площі, несучі на собі ворота. Їх супроводжували ще нечисленні тоді вболівальники. Назад обоє воріт несла команда, яка програла.
Ще одна подія увійшла в історію міста – це відкриття пам’ятника Олександру ІІ, що відбулось 9 вересня 1912 року. Тоді, на розі Миколаївської до Поштової зібрались майже всі жителі. Співало чотири церковних хори, грав воєнний оркестр, привезений з Херсону, відбувся хресний хід, для мешканців накривали на повітрі столи на кілька тисяч осіб.
Інша сторона медалі: пияцтво та азартні ігри у Кривому Розі в кінці ХІХ – початку ХХ століття
Слід також сказати що далеко не всі жителі Кривого Рогу старалась культурно провести своє дозвілля. Уже в 1880-х роках Катеринославська губернія, до якої входили північна частина сучасного Криворіжжя вийшла на перше місце по вживанню алкоголю (серед губерній, де введено казенну винну монополію). Пияство значно зросло на початку ХХ століття і стало для багатьох способом проведення відпочинку. Так, у 1913 році продаж алкоголю у Кривому Розі досяг рекордного рівня – на 424 тисячі рублів; Долгінцево – 57,8 тисяч рублів. Повальне пияцтво часто супроводжувалось бійками, коли йшла “стінка на стінку”: Гданцівка на Кривий Ріг, Чорногорка – Кривий Ріг; Карнаватка – Кривий Ріг. На ці своєрідні змагання збиралось багато гулящої публіки. Про бійку домовлялись заздалегідь, як і про місце де вона відбудеться.
Іншою розвагою, розповсюдженою не тільки серед робітників, а й серед культурних прошарків населення, стала гра в карти, зокрема в преферанс на гроші. Часто програвались великі суми, що могли зробити злиденним життя сімей. Справа дійшла до того, що група жінок містечка звернулася до губернатора зі скаргою на чоловіків – членів громадських зборів, які днями марнували час за азартними іграми і цим спричиняли великі матеріальні та моральні збитки сім’ям.
