Григорія Івановича Синицю колеги називали художником, якому вдалося обігнати час. Митець створював унікальні роботи та винаходив власні творчі техніки, що потім поєдналося у його геніальному художньому почерку. На жаль, твори Григорія Івановича знають лише у вузьких кругах поціновувачів мистецтва, однак, побачивши його роботи одного разу, можна запам’ятати їх на все життя. Далі на ikryvorizhets.
Життєвий шлях художника та початок творчої діяльності
Григорій Іванович народився 17 січня 1908 року на Одещині. Дитинство у майбутнього митця було складним – хлопчик рано став сиротою, потрапив до дитячого будинку, а у 1914 році захворів на анкілоз тазостегнового суглоба. Але це не всі випробування, що випали на долю маленького Гриші, адже згодом він переніс ще одну тяжку хворобу – зворотній тиф. Із лікарні він вийшов інвалідом дитинства, але недуги, відсутність батьківської любові та підтримки не зламали Григорія, він впевнено йшов до своїх великих мрій.
Після завершення школи юнак пішов вчитися у Кіровоградське художньо-промислове училище, потім у Одеську художню школу, де один із викладачів відразу помітив здібності юнака. Він порадив Григорію вступати до Київського художнього інституту, адже саме там його талант могли б розкрити по-справжньому. Григорій Іванович послідував пораді свого вчителя, але згодом залишив університет та займався самонавчанням. У 1941 році йому вдалося організувати власну виставку у Києві.
Під час Другої світової війни художник знаходився у колоні людей, яких нацисти гнали до Бабиного Яру на розстріл. Дивом йому вдалося врятуватися, а після війни дуже багато своїх робіт присвятив цій масштабній трагедії в історії людства. Коли війна закінчилася, Україна дуже потребувала людей із простими робітничими професіями, тому Григорій Синиця влаштовується на Київський завод “Керамік” на посаду технолога, а також приймає участь у відновленні будівель.
У 1986 році Григорій Синиця переїжджає до Кривого Рогу і саме тут починає працювати над своєю новою розробкою – технікою “флоромозаїки”. Суть цієї техніки полягала у спеціальному клеї, який робив мозаїки митця більш довговічними. Одного разу робота “Волхви” у техніці “флоромозаїка” впала на одній із виставок і могла б просто розбитися, однак вціліла завдяки унікальному клею.
Останні роки життя митця та творчий здобуток
У Кривому Розі Григорій Іванович створив найбільшу кількість своїх робіт. На Криворіжжі він закінчив одну із своїх найбільш фундаментальних робіт під назвою “Колорит в образотворчому мистецтві”, що мала велике філософське та естетичне значення.
За словами друзів та колег художника, він був дуже скромною людиною та відданий своїй справі. Можливо, саме через такі риси характеру йому так і не вдалося побудувати сім’ю, хоча Григорій Іванович був одружений три рази. Про скромність митця говорить його квартира у Кривому Розі, із якої зробили музей, – на стінах розвішані його роботи, на поличках у шафці багато українських вишиванок, а у вітальні стоїть старенький мольберт, за яким створювались шедеври.
Григорій Іванович пішов із життя 10 жовтня 1996 року через інсульт. Похований на одному із кладовищ міста.
