Фукс Едуард Карлович був дослідником басейну залізних руд Кривого Рогу в XX столітті. Геолог, який присвятив всього себе професії та науці, який зробив численні відкриття для промисловості міста, який був одним із авторів геологічної карти Криворізького залізорудного басейну, який був несправедливо репресований та вбитий радянською машиною. Далі на ikryvorizhets.
Біографія Едуарда Фукса
Майбутній геолог народився 30 квітня 1872 року в невеликому селі Мінської губернії, в сім’ї вчителя з німецьким корінням. Едуард був старшою дитиною. Загалом у сім’ї було 7 дітей. Вневдовзі батьки Едуарда ухвалили рішення переїхати до України, а саме до Харківської губернії, де батько отримав роботу керівника місцевого поміщика. Закінчивши училище в Катеринославі, Едуард продовжив навчання в училищі Санкт-Петербурга, в якому провчився лише один рік. Надалі вступив до гірничого інституту на факультет геології, в якому відучився лише 3 курси. У зв’язку з раптовою загибеллю батька, якому було 46 років, змушений був залишити навчання та влаштуватися на роботу, допомагаючи матері у забезпеченні молодших дітей. Незважаючи на незакінчену вищу освіту, Едуард Фукс швидко знайшов собі роботу на Донбасі 1893 року. Здібному співробітнику запропонували посаду керівника геологічних пошукових робіт у районі Мелітополя. За 3 роки Едуард Фукс та його команда здійснили прохід двох шахт, а також заклали близько двохсот шурфів.
Діяльність Едуарда Фукса у Кривому Розі
У віці 25 років Едуарда Фукса був призначений завідувачем розвідками у Криворізькому повіті. З 1897 Едуард Фукс у Кривому Розі займався геологічними дослідженнями а також консультацією гірників і геологів. Вже 1910 року Едуард Карлович складає карту Криворізького басейну, роблячи геологічний розріз території. За допомогою цієї карти урядова комісія, у складі якої був Едуард Фукс, змогла визначити запаси руди в басейні. У 1905 році Фукс став ініціатором створення Технічного товариства інженерно-технічних працівників Криворізького басейну. Товариство розташовувалося на шахті “Гвардійська”. З 1906 року по 1918 рік Едуард був помічником керівника шахті імені М.В.Фрунзе.
Під час громадянської війни Едуарду Карловичу Фуксу вдалося вберегти від знищення розвідувальні геологічні дані окремих ділянок Криворізького басейну. У квітні 1920 року Едуард Фукс отримує посаду завідувача всіх копалень Криворіжжя.
Едуард Фукс також активно займався науковою діяльністю, у 1922 році став викладачем у Криворізькому вечірньому робочому технікумі, на базі якого згодом започаткувався Криворізький інститут. У цьому ж році, на п’яту річницю Жовтневої революції, з ініціативи трудового колективу Едуард Фукс отримав орден “Герой праці”.
Едуард Фукс – в’язень Сталінського режиму
У 30-ті роки ХХ століття в Україні розпочинаються репресії проти наукової еліти країни. Сталінські табори наздогнали багатьох друзів та колег Едуарда Фукса. Геологу не вдалося уникнути “уваги” влади. 10 квітня 1931 року Едуарда Фукса засудили до 10 років концтаборів через сфабриковану справу. Однак концтабору геологу вдалося уникнути, волею випадку. Надійшов наказ від вищого керівництва СРСР про необхідність терміново скласти план ділянки під будівництво металургійного заводу у Кривому Розі (КМЗ). Фахівця такого рівня не знайшлося, тому влада була змушена залучити Фукса, якого щодня під конвоєм доставляли на місце будівництва, а потім повертали до тюремної камери. Незабаром, після приїзду в Кривий Ріг
Г. К. Орджоникидзе та клопотання майбутнього директора КМЗ Якова Весника, 1 серпня 1931 року Едуарда Фукса було звільнено. Через арешт Фукс втратив посаду завідувача нової кафедри геології у Криворізькому інституті, а також виключили його ім’я як автора геологічної карти Криворізького залізорудного басейну.
Невдовзі розпочалася друга хвиля пошуку “ворогів” серед наукової еліти. Едуарда Фукса було затримано 31 січня 1938 року. Через пригнічений психологічний стан геолог мовчав на допитах і відмовився від їжі. Через виснаження його перевели до 3-ї міської лікарні, де 2 квітня 1938 року Едуард Карлович Фукс помер.
Так обірвалося життя людини, яка присвятила себе вивченню залізорудного потенціалу Криворіжжя та стала жертвою системи.
