Від початку повномасштабної війни в Україні, зацікавленість населення до української культури, історії та нашої самоідентифікації різко зросла. Люди із різних міст починають масово переходити на рідну мову, цитати відомих українських письменників та культурних діячів стали легендарними навіть поза межами нашої держави. Сучасні художники, поети, письменники, співаки та дизайнери надихаються мужністю героїв та незламністю українців. Експерти вже зробили чіткі прогнози, що чекає на нашу культуру в найближчому майбутньому. Далі на ikryvorizhets.
Яким буде культурне життя Криворіжжя після війни?
Кривий Ріг є частиною Центральної України, де переважна кількість людей спілкувалась російською мовою. Вже під час війни багато криворіжців усвідомили, що мова все ж таки має значення, тому активно почали її вивчати та переходити на повсякденне спілкування рідною солов’їною. Викладачі української мови у нашому місті теж вирішили зробити свій внесок у популяризацію рідної мови, тому у Центральній бібліотеці для дорослих у нашому місті був організований мовний клуб. Заняття проходять у ігровій формі щонеділі о 14:00, кожен бажаючий може долучитися безкоштовно. Мета цього клубу – навчити криворіжців розмовляти красивою українською мовою без суржику та кальки із інших мов.
Також від початку війни у Кривому Розі розпочалися декілька миротворчих флешмобів та акцій, провідними темами яких були оспівування краси та незламності України, творчість великих народних митців та мрії про вільне майбутнє на нашій землі. Такі заходи, в першу чергу, спрямовані на те, щоб ще раз нагадати суспільству важливість розвитку української культури, а також виховати любов до всього українського у молодших поколінь.
“Культурна стіна” та дерусифікація: про елементи українського майбутнього
Війна стала причиною повного відвернення українців від російської культури, тому головним мотивом у подальшому стане повна радикалізація українського культурного насліддя. Також на культурне життя українців чекає дерусифікація, тобто повне визнання народом своєї національної самоідентифікації, поступовий вихід із-під впливу російської культури та збагачення творчого життя українців новими жанрами. На думку історика В’ячеслава Чорного, відразу повністю позбутися усього, що в нашу культуру принесла Росія, неможливо, адже русифікація українського суспільства відбувалася протягом декількох століть. Але ми можемо позбутися негативного впливу російської культури, загалом, багатолітнього “перетворення” українців у малоросів. Цей процес розпочався ще тридцять років тому, коли Україна здобула незалежність, але найвищої точки явище дерусифікації досягло тільки зараз.
Війна в Україні поставила вирішальну крапку і припинила ілюзії, що українці і росіяни братський народ. Усвідомлення того, що жителі цих двох країн абсолютно різні, є надзвичайно важливим для гармонійного розвитку українського мистецтва, літератури тощо. Піднімаючи наш культурний фонд, ми вибудовуємо так звану “культурну стіну” між українським та російським народом, демонструючи всьому світу, що ми зовсім різні.
