Криворіжжя в усі часи славилось талановитими людьми, які щиро любили свій край, культуру та традиції. Вони були тими, хто усіляко розвивав українську культуру та робили у неї величезний творчий внесок, пише ikryvorizhets.com.
Василь Микитович Скрипка поєднував у собі талант педагога, фольклориста і громадського діяча. Народившись і працюючи у Кривому Розі майже все життя, Василь Микитович назавжди залишиться на сторінках славетної історії нашого міста.
Перші роки життя фольклориста та навчання
Василь Скрипка народився у 1930 році у селі Базавлук, що на Криворіжжі. Місце народження фольклориста має свою багату історію, адже саме там колись заснувалась могутня Запорізька Січ. Дух нескореності та волелюбства українських козаків передався майбутньому майстру із молоком матері.
Дитинство та юні роки батьків Василя Микитовича пройшло в наймах. Після одруження та народження Василя, матір Ганна та батько Микита переїхали у більшу хату у південній частині Криворіжжя. До школи хлопчику доводилося ходити у сусідні села.
У післявоєнні часи, Василь вступив до Дніпропетровського філологічного університету, який закінчив з відзнакою та мріяв продовжити навчання в аспірантурі при кафедрі української мови. Це йому успішно вдалося, однак перепоною стало його відмова вступити до КПРС. За це з усіх предметів Василь Скрипка отримав трійки, хоча до цього був круглим відмінником.
Після завершення університету, працював учителем, а ще у 1962 році одружився дівчиною Галиною.
Через декілька років Василь Микитович все ж таки вступив в аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії. Керівником його дисертаційної роботи «Українська, чеська та словацька народна лірика», яка пізніше вийшла книжкою, став Максим Рильський.
Продовження професійної діяльності та ідеї, які проповідував Скрипка
У 1964 році Василь Микитович опублікував свою першу критичну літературознавчу статтю “Перекрити потік одноденок”. Трохи згодом взяв участь у міжнародному з’їзді славістів у Празі.
За погляди, які не збігалися з лінією партії, Скрипка втратив роботу в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнографії Академії наук України. Однак на цьому його педагогічна кар’єра не завершилася і він продовжив роботу у Криворізькому педінституті. Василь Микитович досліджував криниці народної творчості і розказував про свої знахідки та досліди студентам. Його любили за відданість своїй роботі.
Василь Скрипка був одним із небагатьох викладачів, хто не став замовчувати актуальні проблеми того часу. Лише для радянської ради це були не заслуги, а очорнення “світлої дійсності”.
Зі своїми студентами Скрипка почав збирати матеріали про Голодомор та сталінські репресії в Україні, а після проголошення незалежності нашої держави став головою місцевої “Просвіти”. Василь Микитович навіть брав участь у парламентських виборах у 1994 році до Верховної Ради.
Відомого фольклориста та педагога тепло згадують ті, кому пощастило побувати на його лекціях. Зі згадок студентів та очевидців, його можна було слухати годинами без втоми, – настільки гарним оратором він був. Він вмів по-справжньому закохати в українську культуру: в її традиції, творчість та мову.
