На щастя, минули часи, коли люди приховували свій родовід, змінювали прізвища, зрікалися батьків, аби не потрапити під молот репресій. Зараз навпаки – зростає інтерес до свого коріння, предків та їх історії, але, на жаль, мало, що збереглося за роки революцій, терору та світової війни. Втім, відмовлятися від намірів не варто, з кожним роком оцифровується все більше архівних матеріалів, тож шанси відшукати відомості про предків зростають. Далі на ikryvorizhets.
Недавно Держархів Дніпропетровської області підписав меморандум з американською корпорацією, що дасть можливість оцифрувати ще близько 3-х мільйонів аркушів з часів, коли місцевість значилася Катеринославською губернією. Однак чекати не обов’язково, вже зараз є шанс відшукати інформацію на “Familysearch.org” – сайті мормонів, де викладені метричні книги зруйнованих більшовиками криворізьких храмів – Свято-Миколаївського, Покровського та Різдва Богородиці. Що дасть ця інформація і як правильно її шукати – розберемося детальніше.
Коли з’явилися метричні книги в храмах?
Для початку треба зорієнтуватися, з чим доведеться працювати. Отже, в кожному храмі обряди – вінчання, хрестини, панахиди – фіксували в спеціальних метричних книгах. Це були окремі записи, тому такі книги називали тричастинними. Робили 2 екземпляри, один зберігався в храмі, другий – в архіві консисторії. Обов’язковими їх наказав зробити цар Петро Перший у 1702 році, а ще через два роки Святійший Синод запровадив єдину форму їх заповнення – в таблицях. Звідси брали дані про населення для ведення обліку. Після революції 1917 року ці функції панотців взяли на себе ЗАЦСи (зараз їх називають РАЦСи – органи реєстрації актів цивільного стану). Але й метричні книги все одно заповнювали священники аж до 1920-х років, коли почалися гоніння на релігію.
Кривий Ріг в метричних книгах до революції
Насамперед треба визначитися, яка церковна парафія вам потрібна. Якщо ви – криворіжець, і знаєте, що предки мешкали на території нинішнього Центрально-Міського району, то є резон шукати інформацію в метричних книгах трьох вищезазначених храмів. Коли ж ні, коло пошуків буде значно ширшим. Адже на початку минулого століття межі містечка Кривий Ріг завершувалися в районі нинішньої зупинки Балхаська (наступна за Центральним ринком).
Не всі знають, що Криворіжжя перебувало в складі одразу двох повітів: Херсонського та Катеринославського. У 1806 було утворено Олександрійський повіт, до якого увійшли землі правобережжя Інгульця: Мусіївська і Софієгейківська волості. А у Херсонському повіті значилися Криворізька, Широківська, Шестерянська, Миколаївська і Златоустівська. Але, якщо дивитися метричні книги з 1919 року, то в складі Катеринославської губернії був вже Криворізький повіт, з центром у Кривому Розі. Цією інформацією поділився відомий криворізький науковець, археолог, краєзнавець Олександр Мельник. Чимало корисного з історії міста можна також відшукати в його “Історичній енциклопедії Криворіжжя”.
До революції не існувало Металургійного, колишнього Дзержинського, Покровського районів, на місці Довгинцівського було селище Довгинцево, а Південного ГЗК – селища Григорівка і Салтиковка, окремим населеним пунктом значилися Веселі Терни (нинішній Тернівський район). Гданцівка, що входить до складу Центрально-Міського району, належала поміщику Мартініану Гданцову, а значилася в парафії Свято-Миколаївського храму Криворізького Олександрійського повіту.
Як записували по батькові в метричних книгах?
До революції дітей називали іменем святого покровителя, на чий день припадало хрещення. І записували відповідно: не Іван чи Уляна, а – Іоанн, Іуліанія. Втім, на початку 20-го століття священники могли занотувати спрощені варіанти: замість Георгія – Єгорій або Єгор.
По батькові в церковних документах прописували інакше, там немає Миколайовичей та Івановичів, така форма звернення з’явилася лише років зі 100 тому. Записували інакше: наприклад, Микола Павлов Маслов. “Павлов” – ім’я батька, а не подвійне прізвище, малося на увазі Павлов син. Селян записували без прізвищ, лише по батькові: Опанас Васильєв – син Василя. Тож, коли відомо, що прапрадід оселився десь в районі нинішнього Південного ГЗК, шукати треба за цими ознаками в метричних книгах храму села Григорівка.
Що треба знати про дати?
Тут складнощів ще більше, насамперед тому, що дати писали до революції за юліанським календарем. Так, в метричних книгах дні народження та хрещення, поховання і смерті, вінчання відзначали, але після революції країна перейшла на григоріанський календар. В 30-ті роки минулого століття до Кривого Рогу приїздило чимало людей з навколишніх селищ на будівництво тодішньої Криворіжсталі. Частина робітників отримували нові документи, де їм прописували дати народження в перерахунку вже за новим стилем, додавши 10 днів. Тож якщо дата народження предка – 15 вересня, треба дивитися про всяк випадок і записи за 5 вересня.
Ще один важливий нюанс. Деякі люди певні, що для пошуків достатньо знати лише вік предка. Так, вік наречених або померлих вказували в метричних книгах. Але здебільшого прості люди й самі свого віку не знали, казали приблизно, а то ще й панотець округляв. Тож, коли ви знаєте, що предок одружився, наприклад, у свої 17-ть у 1885 році, але запису такого не знайшли, не впадайте у відчай. Перегляньте матеріали за рік до та рік після потрібної дати. А от коли йдеться про померлих, то фахівці радять робити похибку років на 5. Бо тоді ж як: де 70, там і 75, хто там точно знав реальний вік.
Дворянство: чим корисні метричні книги сьогодні?
Тепер перейдемо до головного: яка користь з таких матеріалів? Причини пошуків можуть бути різні: встановлення родоводу або втрачених в буреломні роки минулого століття рідних. Чимало людей починають пошуки, прагнучи знайти дворянське коріння. І в цьому питанні метричні книги – не лише перший помічник, а й вагомий, аргументований доказ-документ. Адже тоді обов’язково фіксували стан: козак, селянин, дворянин.
Сучасним криворіжцям хоч трохи знайомі імена дворян Галковських, Добровольських, Харіна. А були ж ще десятки прізвищ з Веселотернівської, Софієгейківської волостей: Коломойцев, Мирбах, Пащенко, Сочеванов та багато інших. Так що цілком реально знайти зараз інформацію, яку ретельно приховували ваші предки на початку століття.
Додаткова інформація з метричних церковних книг
В метричних книгах прописували також належність до державної чи військової служби: унтерофіцер або штабскапітан Лейбгвардії, чи то статський радник. Досі невідомі точні цифри, скільки ж чоловіків, що мешкали на Криворіжжі, воювали в Першу світову. Завдяки криворізькому історику, журналісту Володимиру Бухтіярову, котрий виклав свої багаторічні дослідження в книзі “В окопах Першої світової”, спливла цифра 20 тисяч. Він же з’ясував, що близько 100 солдатів мали високу відзнаку Георгіївський хрест, четверо були повними кавалерами. Однак прізвища всіх відшукати не вдалося, а в метричних книгах ще може пощастить знайти цінну позначку про свого предка.
Ще метричні книги здатні допомогти з уточненням місця проживання, священники зазначали в записах село чи місто. Так що реально дізнатися, звідки родом, наприклад, наречена, про родичів якої нічого не відомо, і додати в родовід ще одну гілку. При вінчанні та хрещенні зазвичай поручителями брали близьких родичів, що теж занотовували: сестра, брат, тітка. Хоча це легко зрозуміти з ідентичності прізвищ та імені батька. Тож, коли вистачить терпіння й бажання, можна прослідкувати ще й їхню долю.