В умовах сучасних економічних реалій та постійно мінливої кон’юнктури світового енергетичного ринку кожен український водій неминуче стикається з питанням оптимізації своїх витрат на транспорт. На тлі того, як ціна на пальне на класичних автозаправних станціях продовжує демонструвати тенденцію до зростання, багато автомобілістів починають шукати доступніші варіанти. І тут на сцену виходить так зване альтернативне пальне, або, як його звикли називати в народі, «спиртовий» бензин. Ще кілька років тому на ці альтернативні види пального покладалися воістину грандіозні надії та перспективи. Розвиток технологій та прагнення до екологічності змушували вірити, що біопаливо стане порятунком для гаманців споживачів і навколишнього середовища. Далі на ikryvorizhets.
Свого часу навіть великі преміальні мережі АЗС України намагалися активно впроваджувати у свій асортимент позиції з додаванням біоетанолу. Одним із яскравих прикладів була мережа WOG, а справжніми «першопрохідцями» та ідеологами цього напряму в масовому сегменті стала мережа автозаправних комплексів БРСМ-НАФТА. Причина такої популярності на старті була до банальності проста і зрозуміла: автолюбителі завжди хочуть економити на бензині, не втрачаючи при цьому в якості їзди. І коли різниця у вартості сягала чотирьох, а часом і більше гривень на одному літрі — це ставало надсерйозним аргументом на користь того, щоб спробувати залити в бак нестандартну паливну суміш. Для людей, чий щоденний пробіг обчислюється десятками кілометрів, така економія в розрізі місяця виливалася в досить значну суму.
Однак, як показала практика і невблаганний час, з роками цей вид інноваційного пального, що називається, «не злетів» у масовій свідомості українців тією мірою, якою очікувалося. Здебільшого це сталося через виникнення дефіциту якісної сировини, технологічних складнощів у виробництві та, як наслідок, нестабільного попиту. Багато роздрібних мереж у підсумку відмовилися від активного просування даного продукту, віддавши перевагу торгівлі звичним бензином з нафти. Проте історія має властивість розвиватися по спіралі. Наразі інтерес до даного виду екологічного бензину знову багаторазово зріс. Усьому виною — стрімке, часом шокуюче зростання цін на «традиційні» види моторного пального, викликане глобальними кризами, а також загальне прагнення населення до мінімізації побутових витрат. Зараз, залежно від регіону та конкретної мережі АЗС, різниця в ціні між якісним «спиртовим» і звичайним нафтовим бензином може досягати вже 8 гривень на літрі, а іноді й більше.
Саме тому у водійських спільнотах, на форумах та в соціальних мережах з новою силою спалахнуло резонне запитання: а як насправді йдуть справи з якістю подібного пального сьогодні? Чи безпечне воно для сучасного двигуна внутрішнього згоряння? Оскільки трейдери найчастіше виробляють такі бензини самостійно, шляхом блендингу (змішування) на нафтобазах за технічними умовами (ТУ), певні побоювання у споживачів, безумовно, є. Водії бояться поломок паливної апаратури, прогорілих клапанів та інших «страшилок», якими щедро діляться «диванні експерти». Ці страхи і міфи стали чудовим приводом для професіоналів взяти ситуацію під свій контроль. Експерти столичного Інституту споживчих експертиз (ІСЕ) вирішили буквально «взятися за пробовідбірники» і провести масштабну незалежну експертизу бензину, що продається під виглядом альтернативного на українських заправках.
Під час рейдів по АЗС з’ясувалося, що наразі подібне специфічне пальне експертам вдалося виявити далеко не скрізь. У поле зору потрапили лише чотири мережі, які відкрито пропонують спиртовий бензин: це національні гравці БРСМ-Нафта, Авіас, Моttо та відома регіональна мережа BVS. Зразки були закуплені з дотриманням усіх правил відбору проб і відправлені до сертифікованої лабораторії. Однак перші ж результати виявилися, м’яко кажучи, не райдужними для довірливих покупців: половина відібраних зразків на перевірку виявилася зовсім не «спиртовим» пальним у класичному розумінні цього терміна, а якоюсь незрозумілою хімічною сумішшю. Давайте детально розберемо кожен аспект проведеного дослідження, щоб зрозуміти, де реальна економія, а де — відвертий обман.
Скільки спирту?
Перше і найголовніше питання, яке ставить собі будь-який водій перед пістолетом з написом «Е95» або «Eco»: скільки саме спирту в цій рідині? Багато вітчизняних автомобілістів і досі з величезною недовірою, а часом і з відвертою зневагою ставляться до біопалива. В гаражних кооперативах часто можна почути фразу: «Спирт — це ж вода, він уб’є мотор!». Відразу обмовимося: цей поширений, укорінений стереотип абсолютно не відповідає науковій та технічній дійсності.
Важливо розуміти базову річ: в автомобільний бензин додають далеко не той питний, харчовий спирт (етанол), який із задоволенням і в різних формах «витрачають» наші організми у свята. Біоетанол для двигунів — це абсолютно інший продукт. Це неочищений спирт, що містить велику кількість сивушних масел. Але найголовніше — він абсолютно зневоднений (дегідратований) і денатурований бензином або іншими вуглеводнями, щоб виключити можливість його вживання всередину. Наявність води в паливному етанолі зведена до найсуворішого мінімуму, інакше він просто не змішається з бензином, а розшарується в баку.
«Це спеціалізований технічний спирт вищого ступеня дегідратації. Якщо альтернативне пальне вироблене на заводі за всіма жорсткими технологічними нормами і повністю відповідає суворим нормативам ДСТУ, цим пальним можна сміливо заправляти практично будь-який сучасний автомобіль і абсолютно не турбуватися про те, що він може раптово зламатися, заглухнути або втратити тягу», — авторитетно заявляє директор авторитетного Інституту споживчих експертиз Юрій Чорнобривець.
Тому лабораторні випробування логічно почалися з найголовнішого базового параметра — з точного визначення об’ємної частки спиртів у закуплених зразках. Саме ця величина обумовлює всі основні фізико-хімічні та експлуатаційні властивості спиртового пального. Тут автолюбителям треба чітко усвідомити: згідно з українським законодавством, так зване «спиртове» пальне глобально ділиться на дві абсолютно різні юридичні та технічні категорії. Автомобільний бензин, у якому вміст біоетанолу становить не менше 30%, за законом належить до класу «альтернативних палив». Якщо ж біоетанолу в складі менше 30% (зазвичай це 5%, 7% або 10%) — такі рідини не є альтернативним пальним. Вони належать до звичайних бензинів зі спиртовими добавками марок Е5, Е7, Е10 (згідно з чинним Технічним регламентом). І ці марки традиційних бензинів категорично не можна плутати зі справжніми альтернативними (біологічними) паливами – вони випускаються за абсолютно різними нормативними документами, ТУ і обкладаються різними акцизними податками!
Що ж показали пробірки та хроматографи? За підсумками суворих лабораторних випробувань з’ясувалася шокуюча деталь: тільки зразок, придбаний ревізорами на АЗК мережі БРСМ-Нафта, виявився по-справжньому альтернативним пальним. Прилади зафіксували в ньому чесний вміст етанолу на рівні 30,7 відсотка. А ось далі почалися сюрпризи. Трохи менше 30 відсотків спирту було виявлено у зразку, купленому на заправці Моttо (що переводить його в іншу категорію). Але справжнім розчаруванням стали зразки із заправок Авіас і BVS — там етанолу і зовсім майже не виявилося! Виникає логічне запитання: з чого ж тоді зроблені ці дешеві суміші, що продаються під виглядом еко-палива? Відповідь на це запитання дало подальше, глибше вивчення їхнього хімічного складу, про що йтиметься нижче.
Перевірка октану
Октанове число — це, мабуть, найвідоміший і найзрозуміліший для будь-якого водія показник якості пального. І тут криється одна з головних і незаперечних переваг альтернативних палив на основі спирту. Зазвичай у таких бензинів є вельми значний, часом навіть надлишковий запас за цим найважливішим параметром. Однак цього разу, під час перевірки акційних «еко-бензинів», цей показник виявився на висоті далеко не у всіх конкурсантів, хоча прямих порушень стандартів у бік заниження, на щастя, виявлено не було.
Давайте згадаємо теорію: октановий показник безпосередньо характеризує детонаційну стійкість пального. Іншими словами, це здатність бензину чинити опір самозайманню при стисненні, запобігаючи передчасному вибуховому згорянню паливоповітряної суміші в камері згоряння двигуна внутрішнього згоряння. Детонація («стукіт пальців», як кажуть у народі) критично шкідлива для будь-якого мотора. Вона загрожує не тільки помітно підвищеною витратою пального і різким зниженням ефективної потужності, а й катастрофічно швидким, передчасним зносом усіх вузлів двигуна через колосальні ударні, зайві термічні та механічні навантаження на поршні і клапани.
Під час експертизи октанове число всіх зразків вимірювали за найсуворішим — дослідницьким методом (ОЧД). І тут біоетанол показав себе у всій красі. Найвищий, можна сказати, елітний запас міцності передбачувано виявився в альтернативного пального марки А-95Е Premium+ від мережі БРСМ-Нафта. Прилад показав феноменальні 98 одиниць! Фактично, за ціною дешевого бензину водій отримує гоночний високооктановий продукт. А ось суміші від мереж Авіас і BVS, де спирту недорахувалися, очікувано обмежилися лише мінімальним попаданням у норматив для 95-го бензину — 95,7 і 95,0 одиниць відповідно. Ніякого «запасу потужності» там немає.
Чому ж спирт дає такий приріст октану? Вся справа у фізиці горіння. «При згорянні будь-якого моторного пального неминуче виділяється надлишкова енергія. Коли в циліндрах спалюється класичний нафтовий бензин, величезна частина цієї цінної енергії марно переходить у теплову енергію, перегріваючи мотор. ККД (коефіцієнт корисної дії) двигуна при цьому падає. Однак, коли спалюється біоетанол, температура в камері згоряння значно нижча. Двигун працює в більш щадному, прохолодному тепловому режимі, і завдяки цьому ККД мотора суттєво збільшується. При правильному налаштуванні навіть скорочується витрата пального, всупереч популярним міфам. Саме так, з високим ступенем стиснення, працюють найсучасніші технологічні двигуни. Якщо ми подивимося на тенденції моторобудування, поїздимо на новітніх європейських і високофорсованих американських двигунах, ми чітко побачимо, що сама технологія виробництва авто вже прямо зобов’язує нас використовувати таке високооктанове екологічне пальне», — розгорнуто прокоментував ситуацію Євген Лукашевич, засновник авторитетної ПАТ «Українська технологічна компанія» і визнаний експерт у галузі біоенергетики.
Бензол і ароматика
Перейдемо до складніших, але критично важливих для довголіття вашого авто і вашого здоров’я хімічних показників. Як відомо будь-якому інженеру-хіміку, бензол і ароматичні вуглеводні — це вкрай агресивні речовини. З одного боку, вони підвищують октан у нафтовому пальному, але з іншого — можуть завдати непоправної шкоди ніжним елементам паливної системи сучасних іномарок і призвести до її передчасного зносу, руйнування прокладок і ущільнювачів. Крім того, маючи високу температуру кипіння і не випаровуючись цілком у камері згоряння, бензол має кепську властивість конденсуватися на стінках. Він буквально змиває рятівну масляну плівку в моторі, що в найкоротші терміни призводить до катастрофічно підвищеного зносу стінок циліндрів двигуна (появи задирок). Ну і, звичайно, не варто забувати про екологію: ці речовини завдають колосальної шкоди навколишньому середовищу, а у вигляді вихлопних газів осідають у легенях пішоходів.
Однак парадокс класичної нафтопереробки полягає в тому, що без застосування ароматичних вуглеводнів практично неможливо виробляти якісний нафтовий бензин високих марок. Оскільки ароматика — це прямий результат процесів вторинної, глибокої переробки нафти (риформінгу), які і дають необхідний високооктановий компонент. Негативні сторони цього процесу — це найжорстокіший негативний вплив на навколишнє середовище і токсичність. Саме тому вміст цих небезпечних компонентів суворо регламентують і всіляко обмежують в європейських нормативних документах (стандарти Євро-5 і Євро-6).
І ось тут альтернативне пальне завдає нищівного удару по класиці. В альтернативних бензинах, саме за рахунок високого 30-відсоткового вмісту біоетанолу (який сам по собі є чудовим антидетонатором), вміст токсичних ароматичних вуглеводнів виробник може кардинально скоротити! Адже спирт і так має величезне октанове число (понад 100 одиниць у чистому вигляді). Навіщо лити отруйну хімію, якщо є чистий спирт?
«Перша і незаперечна перевага альтернативного пального для держави — це реальна енергетична безпека і незалежність від імпорту нафти. Друге, і не менш важливе — здоров’я людей, які живуть у мегаполісах. Масове додавання етанолу в бензин кардинально підвищує екологічну якість пального з точки зору вихлопу продуктів згоряння. У рази скорочується смертоносний викид діоксинів, сажі та канцерогенів, що викликають онкологію. Третя економічна перевага — при паралельному виробництві біоетанолу на заводах генеруються найцінніші білкові корми для тваринництва (барда), а це вже продовольча безпека країни. Ну і четверта причина — величезні перспективи нарощування внутрішнього виробництва відновлюваної сировини силами українських аграріїв: вирощування кукурудзи, пшениці, цукрового буряка дає робочі місця», — підкреслює Євген Лукашевич, досвідчений експерт паливного ринку.
Оскільки спиртові бензини виробляються переважно за індивідуальними ТУ (технічними умовами), виробник на заводі сам визначає граничні кількості цих шкідливих речовин, наприклад, того ж бензолу. Тому експерти лабораторії оцінювали зразки за їхнім фактичним вмістом, з оглядкою на жорсткий державний стандарт ДСТУ для поліпшеного преміального «дев’яносто п’ятого» бензину, який категорично не допускає вміст канцерогенного бензолу більше 1% за об’ємом.
Результати тестів розставили все по своїх місцях. Практична, майже абсолютна відсутність цієї вкрай шкідливої речовини (лише 0,23%) логічно виявилася у спиртовому зразку від БРСМ-Нафта. Це просто чудовий, безпечний для мотора і природи результат! А ось у колег-конкурентів по тесту не все виявилося так безхмарно і райдужно. У зразка з мережі Авіас вміст бензолу склав 1,2 %, що вже прямо перевищує суворі вимоги чинного ДСТУ. А в пробі, взятій на АЗС BVS, бензолу виявилося і зовсім лякаючі 2,6 %! Така величезна кількість агресивного розчинника вже при регулярному використанні може завдати вельми серйозної, незворотної шкоди двигуну вашого автомобіля і швидко “вбити” дорогий каталізатор.
Корозія не пройде
Ще один популярний міф, яким лякають новачків на автофорумах — це те, що спирт нібито «з’їсть» бензобак і всі трубки. Дійсно, одним із найважливіших і показових експлуатаційних параметрів для спиртового пального є його корозійна активність. Фізика процесу така: технічний спирт сам по собі є досить сильним полярним розчинником. При неправильній рецептурі він гіпотетично може вбирати вологу з повітря і з часом роз’їдати старі гумові та пластикові деталі паливної системи, не призначені для сучасних палив, а також викликати корозію незахищених металів.
Однак хіміки давно знайшли вирішення цієї проблеми. Щоб повністю цього уникнути і зробити біопаливо абсолютно безпечним для будь-яких авто, до складу правильного, заводського спиртового бензину обов’язково потрібно вводити спеціальну високотехнологічну антикорозійну присадку. Вона надійно обволікає стінки деталей і підвищує значення кислотного параметра pH середовища, нейтралізуючи будь-яку кислотність. Загалом, за технічними нормами, цей показник у якісному пальному має знаходитися в безпечному нейтральному коридорі від 6 до 9 одиниць.
Відрадно відзначити, що всі без винятку учасники нинішнього лабораторного дослідження успішно впоралися з цим специфічним тестом на кислотність. Жодна з рідин не виявилася агресивною кислотою. При цьому найвище, оптимально нейтральне значення (7,4 одиниці, що практично ідеально) було зафіксовано саме в пробі альтернативного пального А-95Е Premium+ від мережі БРСМ-Нафта, де концентрація етанолу була максимальною. Такі чудові показники неспростовно свідчать про те, що за своїми захисними, антикорозійними властивостями якісний заводський спиртовий бензин абсолютно нічим не відрізняється від звичного звичайного бензину. Він є повністю нешкідливим для всіх сучасних гумотехнічних деталей, ущільнювачів, форсунок і магістралей двигуна. Відгуки автомобілістів, які роками використовують таке пальне, лише підтверджують лабораторні цифри: паливні фільтри залишаються чистими, а трубки цілими.
Об’ємна частка етерів
Пам’ятаєте, на початку статті ми згадували про сюрприз, пов’язаний з відсутністю спирту у двох зразках? Після того як у точній лабораторії неспростовно визначили, що два куплені зразки (із заправок Авіас і BVS), по суті, не є класичними «спиртовими» бензинами (вміст етанолу там наближався до нуля), перед хіміками постало завдання: а за рахунок чого тоді в них піднято октан? Був проведений глибокий спектральний аналіз, перевірено рівень вмісту різних етерів (ефірів) та інших кисневмісних присадок (таких як МТБЕ – метил-трет-бутиловий етер).
Неупереджений хімічний аналіз показав, що загадкове пальне, яке продається під виглядом «еко» у цих двох мережах, щедро присмачене етерами: воно складається з відповідно 15 і лякаючих 20,6 відсотків цього дешевого компонента! Що це означає для пересічного водія? Додавання такої позамежної, неприродної кількості кисневмісних компонентів-етерів (які менш калорійні, ніж бензин і навіть етанол) невідворотно призводить до різкого погіршення питомої теплотворної здатності пального. У кожному літрі такої суміші просто міститься фізично менше енергії. На практиці, на дорозі, це неминуче призведе в кінцевому підсумку до дуже млявої, уповільненої динаміки розгону вашого авто (машина «не їде») і, що найнеприємніше, до непропорційно більшої витрати пального. Водій буде сильніше тиснути на педаль газу, щоб компенсувати нестачу потужності, тим самим зводячи нанівець будь-яку фінансову вигоду від дешевшої ціни на стелі АЗС. Виходить класична схема обману: економія на ціні літра обертається переплатою за пройдені кілометри.
Підсумки та світовий досвід
Підбиваючи риску під масштабним дослідженням, можна з упевненістю сказати: результати наочно і неспростовно показали, що заправлятися якісним «спиртовим» або «альтернативним» бензином без найменшого ризику для власного улюбленого автомобіля можна і навіть потрібно! Це реальна, працююча альтернатива дорогому нафтовому імпорту. Однак тут криється найважливіший нюанс: критично важливо максимально уважно і відповідально підходити до вибору продавців такого специфічного пального.
Адже виробляють його часто шляхом компаундування (змішування) на локальних нафтобазах, і візуально або за запахом зрозуміти, з чого воно насправді складається — з чистого біоетанолу чи дешевих «порожніх» етерів — можна виключно складним лабораторним шляхом. Пересічний водій цього зробити не зможе. Але якщо ж шляхом проб і вивчення незалежних експертиз надійний, чесний продавець (як, наприклад, лідер тестування в даній статті) знайдений, то за якість бензину, реальну витрату пального, ресурс і загальний стан автомобіля можна абсолютно не турбуватися. Більш того, ви отримаєте навіть приємні бонуси.
«Справжній спиртовий бензин, як чудово відомо мотористам, має унікальні, яскраво виражені миючі властивості. Він м’яко розчиняє лакові відкладення і нагар. З настанням перших зимових заморозків у мене одвічної проблеми ранкового пуску немов і не бувало: ніяких дабл-стартів (запусків з другого разу), все працює як годинник. Легкий, впевнений і завжди надійний пуск навіть у саму вогку або морозну погоду, легка, тиха і нормальна робота двигуна на холостих обертах. Нещодавно на плановому сервісі майстри знімали і дивилися свічки запалювання, перевіряли стан паливних фільтрів грубого і тонкого очищення — все виявилося в рази чистішим і набагато кращим, ніж при багаторічному використанні звичайного дорогого бензину», — з ентузіазмом розповідає відомий український автоексперт, заступник редактора популярного журналу «За кермом» Ярослав Масковка, який на особистому досвіді вже понад 3 роки постійно заправляється виключно «спиртовим бензином».
Справедливо виникає запитання: якщо у правильного альтернативного пального дійсно стільки незаперечних технологічних, екологічних та економічних переваг, чому ж воно досі беззастережно не стало абсолютним лідером продажів в Україні, витіснивши нафтові аналоги? Експерти ринку називають відразу кілька об’єктивних причин: по-перше, на жаль, далеко не всі водії володіють достатньою технічною грамотністю і просто не знають про його реальні властивості. По-друге, не у всіх роздрібних мережах його фізично можна купити (особливо у віддалених регіонах). І, мабуть, найголовніше — через недобросовісних ділків, які продають сурогат на основі етерів, саме словосполучення “біоетанол” у нашій країні для багатьох стало справжньою страшилкою, штучно оповитою дрімучими міфами з гаражів.
А поки на консервативному українському ринку продовжують ламати списи і вести нескінченні дебати про те, шкідливий спирт у баку чи корисний, весь цивілізований автомобільний світ уже давно і впевнено пішов далеко вперед у цьому питанні. Взяти, наприклад, Бразилію — країну з величезним автопарком. Там понад 50% усіх легкових автомобілів щодня і без проблем їздять на чистому етанолі (пальне Е100) або на сумішах із вмістом спирту до 85% (марка Е85). У США, на батьківщині потужних пожирачів бензину, повсюдно на державному рівні впроваджено бензин стандарту Е15 (15% біоетанолу), а в передових країнах Європейського Союзу бензин марки Е10 вже давно став стандартом за замовчуванням на будь-якій колонці, і відмовитися від нього неможливо заради порятунку екології.
Світ зробив свій вибір на користь відновлюваної енергетики. Українським же автомобілістам залишається лише озброїтися знаннями, уважно читати результати незалежних експертиз, довіряти перевіреним великим мережам АЗС України і не боятися сучасних технологій, які не тільки бережуть екологію рідної країни, а й дозволяють вельми суттєво заощадити сімейний бюджет у наш непростий час. Якісне біопаливо — це не обман, це розумний розрахунок і гідна альтернатива для тих, хто готовий мислити сучасно.