Народна медицина Криворіжжя є невід’ємною частиною традиційно-побутової культури, в якій поєднується мудрість народу, його наукові надбання та життєвий досвід, що передавався із покоління в покоління. Українська народна медицина за час свого існування зазнавала як розвитку, так і занепаду, її аспекти цікавили істориків, медиків та етнографів. Її традиції були різними у кожній із областей нашої держави, але вони збереглися у століттях, починаючи свій відлік із часів козацтва. Далі на ikryvorizhets.com.
Історія криворізької народної медицини
Корінням народна медицина Криворіжжя сягає у тисячолітнє минуле. Традиції народної медицини нашого краю вперше привернули увагу дослідників у 19-му столітті. Відомо, що історія розвитку народної медицини тісно пов’язана із монастирями, які раніше слугували лікарнями для людей із різними хворобами. Найчастіше до монастирів зверталися бідні сім’ї Кривого Рогу та Дніпропетровщини, і там їм надавалася допомога у стаціонарному режимі. Саме лікування у монастирях було традицією козацьких військ – вони вірили, що там вони зможуть відновитися не тільки фізично, але й духовно. У ті роки монастир вважався головною святинею, що рятувала немічних та хворих.
У часи козацтва на Криворіжжі медицина вважалася об’єднаною із магією та знахарством. Серед козаків знаннями про медицину і чаклунство володіли козаки-характерники, які на основі інформації про флору і фауну створювали свої цілющі рецепти. Козаки-характерники вміли дослухатися до сил сонця, води, вітру та землі, знали багато видів лікарняних рослин і готували із них ліки.
Популярною практикою на Криворіжжі у роки козацтва була так звана “очеретова медицина”. Вважалося, що ця рослина забирає усі хвороби людини. Знахарі брали висушений очерет, обмотували ним козака спереду і сзаду, і починали розминати, ніби вдавлюючи очерет у тіло. Так робили протягом 10 хвилин, потім очерет прибирали і спалювали, а козака мазали тваринними жирами або розпареним молоком.
Бабки-шептухи, замовляння та цілющі трави: особливості народної медицини Криворіжжя
Впродовж довгого часу жителі Криворіжжя, особливо ті, хто жив у сільських місцевостях, не мали можливості звернутися за професійною медичною допомогою. Саме тому у 19-му столітті народна медицина досягла своєї найбільшої популярності. Спочатку криворіжці намагалися вилікувати хворобу в домашніх умовах, а якщо результату не було, зверталися до бабки-шептухи або до знахарів. У тогочасних “спеціалістів” були різні методи лікування – хтось збирав цілющі трави та виготовляв із них ліки, деякі вміли допомогти при більш серйозних проблемах, коли потрібно було хірургічне втручання, а хтось лікував, читаючи замовляння і молитви.
Загалом, до народної медицини криворіжці зверталися майже у всіх випадках – при застуді, безсонні, жіночих хворобах, ревматизмі, зубній болі тощо. Жителі Кривого Рогу та Дніпропетровщині дуже любили збирати лікарняні рослини і добре зналися на тому, як їх застосувати у лікуванні. Криворіжці вірили, що звіробій лікує понад 90 хвороб, а також одними із найкорисніших рослин вважали м’яту, лопух, аїр, ромашку лікарську і подорожник.