Епоха кіноілюзіонів: як у Кривому Розі зароджувалася культура кінопереглядів та де знаходилися перші зали

Наприкінці XIX століття епоха кіно відкрила мільйонам людей інший, казковий світ. В Європі перші кіносеанси почалися у 1895 році, а у Російській імперії, до складу якої входила тоді Україна, – у 1896 році. До провінційних містечок, яким був на той час і Кривий Ріг, новинка дісталася набагато пізніше. Далі на ikryvorizhets.

Не було великих залів, кінострічки мандрували разом із пересувними установками. Спочатку по ілюзіонах і театрах, потім – по робітничих клубах та майданчиках. Потім з’явилися великі кінотеатри Кривого Рогу. Так поступово сформувалася культура кінопереглядів: від залів на Поштовій до великих кінотеатрів другої половини XX століття.

Перші кінотеатри: вулиці Поштова та Миколаївська

Першим запросив містян на кіносеанси театр “Колізей”, розташований на центральній вулиці міста – Поштовій (сучасний проспект Поштовий). Триповерхова будівля у стилі модерн вміщувала 500–600 глядачів. Ще у грудні 1899 року газета “Південь” повідомляла, що баронеса Марія Ефруа обіцяла збудувати театр у містечку Кривий Ріг протягом десяти років.

І ці плани реалізувалися. Театр відкрили у 1909 році, зводили:

коштом земства;
за гроші баронеси.

“Колізей” швидко став центром культурного містечка, там “крутили” кіно та дивилися театральні вистави. Згодом неподалік відкрився театр-ілюзіон “Чари”, який перебрав частину глядачів. Далі на Миколаївській вулиці з’явився “Новий театр”, де теж показували фільми. Ще працював літній театр Суспільних зборів. У травні 1914 року місцеве кредитне товариство взяло позику у 1000 карбованців на придбання першої кіноустановки для міста. Це був важливий крок до організації постійних кінопоказів у Кривому Розі, який зробив кіно звичним складником міського дозвілля.

Про кіно на рудниках

Рудники на початку XX століття розташовувалися далеко за межами тодішнього містечка Кривий Ріг. Тому більшість робітників могли тільки чути про таку новинку як кінематограф. Але працівникам руднику Колачевського пощастило більше. Підприємець Сергій Колачевський був відомим у Російській імперії меценатом, не забував і про своїх робітників.

У 1901 році при руднику він відкрив їдальню-клуб на 1000 глядачів – зі сценою, кулісами та гримерками. Відомо, що у цій залі виступали корифеї українського театру, серед них – Марія Заньковецька. Іноді у неділю привозили й кінострічки, що перетворювалося для робітників та їхніх сімей на окреме свято.

Часи кінотеатрів на колесах

Все змінилося після Жовтневого перевороту 1917 року. Країну лихоманило у війні з більшовиками, але саме майбутні керманичі радянської влади першими зорієнтувалися як можна використати кіно в ідеологічній боротьбі. У вересні 1919 року до Кривого Рогу прибув агітаційний потяг “Жовтнева революція” на чолі з головою Раднаркому УСРР Християном Раковським.

Агітатори привезли й кіно: хронікально-документальні стрічки “крутили” на перонах і майданах. Це давало можливість активно розповсюджували листівки та проводити мітинги. Така практика швидко стала звичною. У серпні 1920 року на станції Карнаватка протягом 3-х днів стояв агітпоїзд Всеукраїнського центрального виконавчого комітету імені Леніна під керівництвом Григорія Петровського. А у вересні того ж року до Кривого Рогу прибув ще один агітаційний поїзд – імені Леніна.

Часи “кінокупців” на Криворіжжі

Так поступово сформувався новий спосіб дивитися кіно – без театральної будівлі, просто неба. Потім для кіносеансів почали пристосовувати місцеві робітничі клуби, приміщення на рудниках. Найактивніше проводив сеанси перший робітничий клуб на Криворіжжі у селищі “Дубова балка”, де була облаштована сцена.

У вересні 1925 року у Кривбасі вже активно працювали “кінокущі” – 6 кіномеханіків із пересувними установками. У виділеному приміщенні вони розтягували полотно, встановлювали апарат і проводили кіносеанси. Так пересувне кіно знову стало цінним складником дозвілля Кривбасу, от тільки сюжети фільмів радикально змінилися.

Кіно 1920-х років: від розваг до закликів

Радянські керманичі не шкодували коштів на підтримку кінематографа навіть у важкі воєнні часи. Адже один фільм можна було показати великій кількості людей у різних містах і селах. А це означало – впливати через образи, сюжети та героїв, і це було набагато ефективніше за газети та мітинги.

У прокаті того часу з’являлися стрічки, які розповідали про революцію, громадянську війну, боротьбу “нового” та “старого” світів. Найпопулярнішими фільмами 1920-х років були:

“Броненосець “Потьомкін”;
“Мати”;
“Жовтень”;
“Арсенал”;
“Звенигора”;
“Червоні дияволята”.

Криворіжці йшли розважатися, а натомість непомітно отримували вагому порцію пропаганди. У цьому й полягала нова роль кінематографа – формувати правильне уявлення про минуле та сучасність.

Від пересувних екранів до першого великого залу

Криворіжці звикли до того, що фільми привозять лише на кілька годин або днів. Але з огляду великої користі кіно для нової влади, радянські керманичі взялися створювати мережу кінотеатрів по країні. У Кривому Розі у грудні 1928 року вирішили будувати “Держкіно імені Леніна” у центрі міста. Тоді це був майдан Леніна – на розі сучасних:

проспекту Поштового;
Свято-Миколаївської вулиці.

У квітні 1929 року затвердили проєкт архітектора Йосипа Каракіса. Будівництво затягнулося, бо креслення надходили із запізненням. У березні 1930 року міськрада виділила кошти на кіноапаратуру, а у вересні кінотеатр відкрився для глядачів. Перед сеансами у фоє грав оркестр, працював буфет, пізніше біля закладу з’явилися фонтан і волейбольний майданчик.

Для Кривого Рогу це був наступний важливий крок після перших ілюзіонів, клубних показів і пересувних кіноустановок. Містяни отримали постійний великий зал, куди можна було прийти на кіносеанс. Не забули й про інші райони міста. На початку 1939 року у Кривому Розі працювали 20 клубних кіноустановок і 7 літніх кінотеатрів. По рудниках і селах Криворіжжя постійно їздили з кіносеансами 5 “кінокущів”.

Коли кіно стало повітрям міста: 1960–1970-ті роки

*Фото: дитячий літній кінотеатр “Орлятко”*

Такий старт заклав подальший активний розвиток кіномережі вже після Другої світової війни. У 1969 році у Кривому Розі налічувалося 14 кінотеатрів, а через 10 років ця кількість зросла до 19. Кожен район міста мав свій такий заклад, що було дуже важливо. Адже завдовжки місто сягало понад 140 кілометрів, тому дістатися від одного району до іншого було досить складно.

Фільми також показували ще й у Палацах культури підприємств та на літніх майданчиках у парках. Одним із найпопулярніших був дитячий літній кінотеатр “Орлятко” у салоні літака АН-10, який розташовувався у парку імені Гагаріна (сучасний Театральний) Центрально-Міського району.

Найпопулярніші кінотеатри Кривого Рогу

Кіно вийшло далеко за межі перших ілюзіонів і пересувних установок, закріпилося у різних районах Кривого Рогу. Ці часи дослідники називають розквітом кінокультури у місті. Центральним так і залишився кінотеатр імені Леніна, який збудували заново після війни у популярному тоді архітектурному стилі “сталінський ампір”.

Список найпопулярніших закладів також поповнили:

“Сучасник” у Дзержинському районі (сучасний Металургійний);
“Олімп” у Саксаганському районі;
“Схід” у Тернівському районі.

Криворіжці вже мали вибір не лише між фільмами, а й кінотеатрами. Можна було піти у зал поруч із домівкою чи місцем роботи, зустрітися з друзями перед сеансом, призначити побачення або приємно провести сімейний вечір. У списку дитячих розваг у вихідні та на канікулах неодмінно були цікаві фільми у кінотеатрах міста. І хоча наприкінці XX століття ці заклади втратили популярність і поступово зникли, вони відіграли дуже важливу роль в історії Кривого Рогу. Втім, єдиний збережений кінотеатр – “Олімп” так і залишився визначним місцем і візитівкою Саксаганського району.

Від першого ілюзіону до районних кінотеатрів

*Фото: вхід до літнього кінотеатру рудника імені 1 травня*

Перші кінотеатри Кривого Рогу змінили міське дозвілля та зробили його різноманітним. “Колізей”, “Чари”, “Новий театр” подарували містянам куточки, де можна було приємно і з користю провести час. Через кілька десятиліть ця звичка вже не потребувала пояснень: у 1970-х роках кінотеатри працювали у всіх районах міста, а похід на сеанс став звичайною частиною буденності.

Мережа з 19 кінотеатрів у другій половині XX століття свідчить, наскільки місто змінилося з тих часів, коли один ілюзіон на Поштовій був новинкою. Кривий Ріг пройшов шлях від перших залів до особливої культури кінопереглядів, в якій кінотеатр був для містян одним із головних місць для зустрічей та відпочинку.

Джерела:

Епоха кіноілюзіонів: як у Кривому Розі зароджувалася культура кінопереглядів та де знаходилися перші зали

Related