У Кривому Розі є кар’єри, де на скелях тренуються підійматися на вершину гори. Альпіністи використовують природні виступи у районі колишнього робітничого селища МОДР (Міжнародна організація допомоги борцям революції). Ці скелі пережили видобуток руди, зміну міського ландшафту й появу нових доріг, а у середині XX століття дали початок місцевій альпіністській традиції. Далі на ikryvorizhets.
Від тренувань на камені до міжнародних змагань, від залізничних опор до переповзання по кризі – криворізькі спортсмени навчилися формувати свої цікаві маршрути скелелазіння. І за кожною локацією стоїть історія того, як містяни пристосовували скелі МОДРу до спортивних тренувань і змагань.
Скелі МОДРу – траса для альпіністів

На МОДРі можна побачити, як людина повільно підіймається по майже прямовисній скелі, шукаючи пальцями виступ, за який можна зачепитися. Внизу тече річка Інгулець, поруч проходять міські дороги, а під ногами – камінь, який сформувався задовго до появи динозаврів. Але для скелелаза важливі не краєвиди, а кожна тріщина та виступ. Саме такий рельєф посеред промислового Кривого Рогу перетворив МОДР на місце для тренувань.
Скелі розкинулися на 62 гектарах вздовж річки Інгулець, неподалік від місця, де він зливається зі Саксаганню. У породах віком понад 2 мільярди років збереглися сліди процесів, які відбувалися задовго до появи людини. Під дією високих температур і тектонічних сил розкололися й утворили нерівні скельні масиви:
- палеопротерозойські сланці;
- залізисті кварцити.
Окремі виступи сягають 25–28 метрів, а довжина скельних “гривок” налічує від 6 до 200 метрів. Рельєф МОДРу не схожий на рівну стіну скеледрому, де всі зачепи розташовують заздалегідь. У природних умовах спортсменам доводиться “читати” саму скелю, щоб правильно знаходити опору та обирати шлях.
Від руди до скелелазіння: як промисловість змінила ландшафт Кривого Рогу
Наприкінці XIX століття на Лихманівському руднику залізну руду видобували тільки з поверхневих виходів. Згодом з’явилися кар’єри й шахти, а гірничі роботи змінили обриси скельних масивів. Коли частину виробок затопили, оголені стіни порід залишилися відкритими. Так сформувалися ділянки, де промисловість перекроїла кам’яний рельєф.
Це залишило на МОДРі:
- поверхневі виходи руди – ділянки, звідки брали породу;
- кар’єри та шахти – гірничі виробки, що змінили обриси скельного масиву;
- Пастушівський кар’єр – зі штучно відкритими оголеними породами;
- Проріз – прохід, створений у 1940-х роках для прокладання дороги між робітничим селищем та центром міста.
У 1975 році скелі МОДРу отримали статус геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення. Для скелелазів важливо, що там є не лише високі скельні стіни, а й тріщини, уступи та ділянки з різним нахилом. Такий рельєф дає змогу тренуватися на природних зачепах і формувати маршрути різної складності. На відміну від скеледрому зі штучними зачепами, тут спортсмен мусить сам шукати безпечну послідовність рухів.
Як у СРСР винайшли спортивне скелелазіння?

Спортивне скелелазіння у Радянському Союзі народилося не з примхи чи моди. У 1945 році начальник альпіністського табору “Медик” на Кавказі Іван Антонович звернув увагу, що багато інструкторів добре дають поради, але на скелях почуваються невпевнено. Тому після завершення Другої світової війни Антонович став влаштовувати змагання на швидкість і техніку серед своїх інструкторів. Спочатку у Цейському районі, а влітку 1947 року – вже офіційно на скелях Домбая у таборі “Блискавка”.
Того року з’явилися перші у світі правила, положення та судді. Змагання присвятили 30-річчю Радянської держави. Саме з Домбая 1947 року почалася історія спортивного скелелазіння. Спочатку це було тренування для альпіністів, але швидко вийшло з тіні й стало окремим видом спорту – з чемпіонатами, розрядами та переможцями.
Велика Орлинка: як скелі над Інгульцем стали тренувальним майданчиком

У Кривому Розі альпіністи знайшли природну альтернативу спеціально обладнаним стінам – скелі Великої та Малої Орлинок на березі Інгульця. Біля селища Кирпичне Велика Орлинка сягає до 28 метрів заввишки, а сусідній масив має ще й печери та гроти. На Орлинках можна вибирати скелі під різні завдання, саме тому альпіністи найчастіше приходили туди тренуватися.
Спортсмени вчилися:
- проходити вертикальні ділянки;
- шукати опору на нерівній поверхні;
- правильно розраховувати кожен рух.
Якщо у 1950–1960-х роках на Орлинках працювали тільки криворізькі альпіністи, то у 1970-х роках там вже проводили міжнародні змагання професійного рівня. Скелі давали змогу готуватися до складних маршрутів без спеціально збудованих стін.
Від МОДРу до “Червоного мосту”: де тренуються криворізькі скелелази?

У Кривому Розі багато майданчиків для занять, під які зазвичай облаштовують спеціальні спортивні споруди. Громадська організація “Скелелази Кривого Рогу” використовує кілька міських локацій, добираючи їх під різні види підготовки.
Крім скель МОДРу, тренування проходять також у:
- парку Богдана Хмельницького – тренажер для скелелазіння у Металургійному районі;
- на “Червоному мості” – залізничні опори на 30 метрів заввишки, пристосовані для тренувань;
- затоплений кар’єр – локація для зимових занять на крижаних каскадах.
Так відпрацьована гірнича виробка подарувала спортивний майданчик із перешкодами, які не треба створювати штучно. Варто пояснити, що у затопленому кар’єрі взимку утворюються крижані каскади до 6 метрів заввишки. Маршрути сягають 25 метрів: 15 із них проходять по кризі, решта – по голій скелі. Криворіжці навіть дали їм свої назви: “Новачок”, “Сльози старпера” та “Значкіст”.
Від змагань до фронту: історія одного повернення

У 2021 році на змаганнях в Одесі команда з Кривого Рогу показала один із найкращих результатів. За цим стояла робота людей, які організовували підготовку на місцевих скелях і розвивали спортивну спільноту. Головою громадської організації “Скелелази Кривого Рогу” був Олег Гринченко.
У лютому 2022 року він змінив спортивне спорядження на військове й пішов добровольцем на фронт. Олег служив командиром мінометного взводу 17-ї танкової бригади, воював на Херсонському й Донецькому напрямках, брав участь у визволенні Херсонщини. У червні 2023 року під Бахмутом був сильно поранений, демобілізувався по інвалідності. Повернувшись додому, знову віддався улюбленій справі.
25 травня 2025 року заснована Гринченком громадська організація “Скала” відкрила сезон уперше від початку повномасштабної війни. На тренування зібралися 100 спортсменів, участь дозволяли за вільний донат.
Коли кар’єр став спортивною трасою: нові можливості криворізького скелелазіння

У вересні 2025 року Олег Гринченко здобув срібло на перших в історії України змаганнях із параклаймбінгу – спортивного скелелазіння для людей з інвалідністю. Після цього разом із дружиною Ольгою взявся реалізовувати наступний крок – легкий маршрут для людей з інвалідністю та великий інклюзивний скеледром у Кривому Розі. Адже є добре вивчені скелі МОДРу.
Цей задум продовжує історію криворізького скелелазіння, в якій важливу роль відіграють не спеціально збудовані комплекси, а локації, обладнані самими спортсменами. Це ще й приклад того, як промислова спадщина може отримати несподіване продовження. Кар’єри, скелі та залізничні опори залишилися складником міського ландшафту, але їхнє призначення змінилося. І саме у цьому полягає особливість криворізького скелелазіння, адже його спортивні майданчики сформувалися з історії самого Кривбасу.
Джерела:
- https://www.dnipro.libr.dp.ua/skeli_modru_shedevr_stvorenyyi_pryrodoyu
- https://rudana.com.ua/news/skelelazinnya-osnova-alpinizmu-kryvorizki-pidkoryuvachi-vershyn-provely-trenuvannya-do
- https://1kr.ua/ua/news-102380.html
- https://suspilne.media/dnipro/1126687-poranenna-ce-ne-virok-veteran-z-krivogo-rogu-zajmaetsa-skelelazinnam-ta-vze-dolucaetsa-do-zmagan/
- https://tsn.ua/lady/puteshestviya/ukraina/iak-zazyrnuty-u-vichnist-u-kryvomu-rozi-ye-skeli-modru-starshi-za-dynozavriv-2923043.html
- https://krivbass.city/news/view/prirodna-pamyatka-krivogo-rogu-shho-varto-znati-pro-skeli-modru-1
- https://alp.org.ua/archives/36884
- https://krivbass.city/news/view/jogo-nazivayut-nezlamnim-krivorizkij-veteran-oleg-grinchenko-viborov-medal-u-pershih-zmagannyah-z-paraklajmbingu